Життя захисника обірвала куля ворожого снайпера: спогади про Героя з Волині Мирослава Коваля

Історію бійця розповідають на платформі Меморіал.

Мирослав Олександрович народився в місті Нововолинськ Волинської області. Здобув фах фрезерувальника у Нововолинському СПТУ-11. У 1992-му одружився та переїхав з дружиною до Білорусі. Певний час працював формувальником на Брестському заводі залізобетонних конструкцій. Але наприкінці того ж року подружжя повернулося на Батьківщину. Чоловік працював у різних сферах до 1995-го, а тоді приєднався до лав МВС. Там пропрацював більше 20 років, брав участь в АТО та вийшов на пенсію за вислугою років.

Під час повномасштабного російського вторгнення, 23 березня 2023 року, чоловік знову став на захист своєї країни від окупантів. Приєднався до 100-ої окремої бригади територіальної оборони (в/ч А7063). Був водієм стрілецького відділення.

Спочатку ніс службу на Волині, а згодом вирушив на Лиманський напрямок Донеччини. За місяць до загибелі Мирослав приїхав у відпустку, тоді й бачився востаннє з рідними та близькими.

«Мій свекор був золотою людиною, ніколи не відмовляв у будь-якій допомозі», – зазначила Мирослава Коваль.

Поховали воїна в селі Скиби на Волині, де він жив із родиною.

У місті Любомль Волинської області загиблому встановили меморіальну дошку.

У Мирослава залишилися дружина, двоє синів, онуки, інші рідні, друзі та побратими.

Читайте також: 

• «Ціною власного життя зробили великий прорив у лінії фронту»: спогади вдови про загиблого бійця з Волині
• «Він, як сонце, осяював всіх своїм теплом»: спогади про полеглого добровольця з Волині
• У 38 років лишилася вдовою з трьома дітьми: історія волинянки, яка через війну втратила чоловіка і сина-льотчика