Переселенка з Донеччини вивезла з окупації вишиванки та переїхала до Луцька

Як розповіла жінка Суспільному, коли довелося виїжджати й обирати декілька речей, які помістяться у валізу, не вагаючись взяла вишиванки.

Майже щодня, говорить, ходила в них на роботу, тому не могла залишити дорогий серцю одяг на окупованій території.

«Оці вишиванки, які я вишивала своїми руками, і яка на мені — я вивезла з окупованої території. Для мене — це святе. Це не дань моді, для мене це оберіг. Це чоловіча, сину вишивала вишиванку - він у ній був на останньому дзвонику», — каже переселенка.

 Після початку повномасштабної війни та окупації російськими військами Маріупольського району вчителька української мови Олена Ярошук переїхала з Донеччини на Волинь. З собою взяла родинні цінності — вишиванки.

Як розповіла жінка Суспільному, коли довелося виїжджати й обирати декілька речей, які помістяться у валізу, не вагаючись взяла вишиванки.

 Олена Ярошук. Фото: Суспільне ЛуцькМайже щодня, говорить, ходила в них на роботу, тому не могла залишити дорогий серцю одяг на окупованій території.

"Оці вишиванки, які я вишивала своїми руками, і яка на мені — я вивезла з окупованої території. Для мене — це святе. Це не дань моді, для мене це оберіг. Це чоловіча, сину вишивала вишиванку - він у ній був на останньому дзвонику", — каже переселенка.

 Вишивана сорочка Олени. Фото: Суспільне ЛуцькДоки сім'я не виїхала з-під окупації, розповіла Олена Ярошук, всі жили під страхом смерті — її син другий рік служить у ЗСУ.

«Від мене до Маріуполя 20 км. 6 березня вже захопили наше селище і вже було дуже складно, хотілось одразу виїхати. Я ще боялась, бо були в нас і обшуки, а в мене ж син в ЗСУ. Я знала, що робили з тими, в кого діти або близькі служили в ЗСУ», — каже переселенка.

Всього в Олени Ярошук є троє синів. Старший, з її слів, разом із дружиною й донькою під час повномасштабного вторгнення виїхали до Луцька. Молодший син вступив до Острозької академії, а середній Назарій — військовослужбовець.

«Війну він (Назарій — ред.) зустрів у Волновасі, і коли я пізніше запитала: «Назарчик, може тобі страшно, ти б хотів повернутися?» І він сказав: «Мама, я там, де я маю бути і я не піду звідси, поки не закінчиться війна», — сказала жінка.

Пів року Ярошук прожила в окупації, а зрозумівши, що стареньку хвору маму вивезти не зможе, залишила її з рідним братом і наважилася виїхати через Росію у Латвію, звідти — в Україну.

«В нас не було ні світла, ні води, ні газу, ні тепла. У квартирі була температура мінусова, а в мене старенька мама, яка майже не ходила. Я на вогнищі гріла воду, щоб якось її зігріти, не було в нас хліба. І треба було на холоді стояти 6 год, щоб отримати булку хліба і він був такий смачний», — розповіла переселенка.

Переїхавши до Луцька, Олена знайшла роботу: нині навчає в’язанню дітей у Центрі позашкільної освіти, а ще — робить іграшки.

«Усі іграшки намагаюсь одягати у наші жовто-блакитні кольори, вони найкращі», — зазначила майстриня.

В родині Ярошуків були жінки-військові, тому, каже Олена, й сама задумувалась над тим, аби стати на захист країни. «Це — моя бабуня. Вона на війні була льотчиком, а потім інструктором», – зазначила жінка.

Зі слів Олени Ярошук, щодня думає над тим, що може зробити задля перемоги України. Наразі жінка допомагає в’язати нашоломники для бійців.

«Хотіла йти добровольцем, діти кажуть — мам, ну здоров’я. Але все одно, в мене в думка є. І тут звернулась на фейсбук і знайшла дівчат з групи «Павутинка». Вони в’яжуть сітки маскувальні і зараз така нагальна потреба у в’язанні нашоломників», — розказала жінка.

Частину речей, які просять волонтери, майстриня в’яже вручну, частину – за допомогою в’язальної машинки, яка дісталась у спадок від тітки.

«У моєму роду всі жінки в’язали, були рукодільницями і я її (машинку — ред.) зібрала, щоб швидше в'язати шкарпетки, сидіння для воїнів. Наприклад, їм в берці потрібні тоненькі шкарпетки, руками їх в'язати час займає, а якщо в'язати на машинці, то за день можна зв’язати дві пари», — каже переселенка.

У вільний час, додала Олена Ярошук, ходить на зустрічі переселенців і долучається до патріотичних акцій.

Читайте також: 

• Змінив фонд Притули на ЗСУ: волонтер з Луцька вступив до війська
• «За спідниці ховатися не буду»: волинянин, який присвятив своє життя охороні довкілля, боронить Україну
• У місті на Волині будують та реконструюють житло для переселенців