Після загибелі командира взяв відповідальність на себе і продовжив бій: побратими просять присвоїти звання Героя Артуру Трофімюку з Волині

Артур Трофімюк пішов воювати у 19 років, загинув від кулі снайпера 16 квітня 2023 року у Запорізькій області, йдеться у сюжеті Суспільного.

Йому було 22. Мав позивний «Ластівка».

«Не пожив... Ось тут його ластівка. Він завжди говорив, що ластівки завжди повертаються додому. Ось і вернувся», — говорить батько загиблого бійця Юрій Трофімюк.

Батьки пригадують: Артур змалку мріяв бути військовим. Тому після закінчення школи вступив до Одеського військово-морського ліцею.

«По закінченню ліцею він чогось не захотів в академію іти. Сказав, що не зможе сидіти за партою ще п’ять років. Тоді йому було 17. Він вирішив піти на роботу на рік, а з 18 років готовий був підписати контракт» — каже мама Руслана.

Коли Артуру було 19 років, він прийшов до свого командира і сказав, що готовий їхати в зону ООС. Про те, що її син бере участь в операції об’єднаних сил, жінка дізналася випадково.

«Одного разу на День матері мені прийшов лист з Донецької області з Гранітного. В листі мене привітали, подякували за сина, що такого виховала. І я йому одразу пишу: Артур, де ти знаходишся? Він мені пише, що я в Десні, то командування на Донеччині», — говорить мама загиблого бійця.

Старший сержант гірсько-штурмового підрозділу 128 гірсько-штурмової бригади Артур Трофімюк був командиром відділення. На початку повномасштабної війни його підрозділ перебував під Мелітополем.

«Загинув їхній командир і він взяв на себе відповідальність керувати. Провів цей бій з мінімальними втратами. І побачили хлопці, що він може. Ми й не знали, що в нього такі якості були, що він дійсно був лідер — міг за собою повести хлопців», — розповідає мама.

Восени 2022 року під час визволення Херсонщини Артур отримав поранення. Батьки не знали, що їхній син лежав у госпіталі — він не зізнався.

«Йому треба було реабілітацію, а він відмовився від неї й пішов далі на війну. Був під Бахмутом, Соледаром. Після Бахмута в нього була відпустка 10 днів. Він як приїхав, у нього навіть вираз обличчя змінився — він постарів», — пригадує мама загиблого бійця.

«Для мене ці нагороди — це все, що залишилося від сина», — каже батько військовослужбовця Юрій Трофімюк.

Петиція про присвоєння Артуру Трофімюку звання Героя України станом на 4 травня набрала понад 10 313 голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триватиме до 19 липня.

Читайте також:

• У день загибелі міг не йти на позиції, бо щойно прийшов з «нуля»: триває збір підписів про присвоєння волинянину державної нагороди
• Четверо дітей втратили батька: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Майже 40 днів лікарі боролися за його життя: 23-річному захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду