«Пів життя присвятив захисту людей»: спогади про загиблого Героя Сергія Цьопича

Про Сергія Цьопича розповіли в газеті «Полісся». 

Сергій був звичайним сільським хлопчиною, який постійно шукав своє важливе призначення в суспільстві. Після школи пішов навчатися на майстра лісу у Маневичі, юнаком бачив свою місію у збереженні лісонасаджень. Та, згодом відслуживши «строчку» в армії, пріоритети дещо змінилися. Пройшов спецпідготовку в Сокиричах та подався в силові структури. Іншими словами, вирішив замість дерев захищати людей.

Починав кар’єру зі спеціального підрозділу судової міліції «Грифон». Паралельно здобув також освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Загалом віддав діяльності в правоохоронних органах майже 20 літ. Увесь цей час мешкав у Луцьку, за місцем роботи. Проте справжнім домом для нього була батьківська оселя, де він єдиний лишився при матері. Двоє братів та сестра, створивши власні сім’ї, розлетілись із родинного гніздечка. Тато вже давно відійшов у засвіти.

Повномасштабна війна внесла неабиякі корективи у плани Сергія. З квітня по грудень 2022-го він вже виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках у рядах зведеного загону Нацполіції «Захід». Із березня по листопад 2023 року його підрозділ увійшов у підпорядкування об’єднаної штурмової бригади «Лють» і ніс службу на Донеччині. Після відпустки перевівся у волинську «сотку», де перебував і понині. Здійснював функції стрільця снайперського відділення.

Останні його бої відбулися у Бахмутському районі. Його фронтова стежка обірвалася в одній з найпекельніших битв за Торецьк. 2 листопада у результаті обстрілу із реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) отримав численні осколкові поранення, несумісні з життям. Удома він був Сергійком, серед однокласників та друзів скорочено по батькові – «Васюн», а на передовій – «Лісник». Йому навіки буде 39.

«Сергій досить добре навчався, був всебічно розвинений. Неконфліктний, тихий, спокійний, щирий, приємний у спілкуванні. Змалку спортивний. Гучний відпочинок – не його вид релаксу. Його стихія – ліс та водойми. Тому обожнював ходити по гриби чи рибалити. Міг просто взяти сачок – і вйо по канавах! Буквально нещодавно ще в останній нашій телефонній розмові зауважував, що вже дуже хоче, як і колись у безтурботні мирні часи, податися на зимову риболовлю. Всього за два дні перед загибеллю Васюна надіслав йому на схід посилку, яку він уже не отримає. Приїхав додому скоріше, ніж вона прибула до нього… На жаль, вернувся «на щиті», – каже друг та кум Валерій Савонік.

4 листопада зависочів уже другий за тиждень прапор на сільському кладовищі в Нових Червищах. Сотні людей прийшли віддати шану Сергієві Цьопичу. Опустилась домовина в чорну землю. Впало слідом у темряву й сонце… Затих шурхіт від кроків людської колони по сухих травах.

А в поривах вітру все ще досі поволі пливуть, наче світлячки, останні поодинокі пожовклі листочки, вкриваючи дві сусідні могили Героїв… Тепер оплакати своїх кровинок сюди прямують два самотніх материнських серця. І лише ранкова осіння паморозь зможе замість них обійняти їхніх синів знову…

Іванна ГАЙДУЧИК, село Нові Червища

Читайте також:

• Після атаки ворога загинув односелець, а через декілька місяців зупинилося і його серце: спогади про Героя з Волині
• Син пішов воювати услід за батьком: історія Андрія та Миколи Лукашуків з Волині
• За місяць до загибелі виповнилось 25 років: війна забрала життя Героя з Волині Юрія Міхєєва