Покинули університет заради музики: MOLODI про шлях до успіху

У ексклюзивному інтерв'ю журналістам ВСН фронтмени гурту Іван та Кирило розповіли про шлях від вуличних музикантів до сцени Нацвідбору на «Євробачення».

Якими були ваші перші кроки в музиці, ще як вуличних музикантів у Маріуполі?

Кирило: На вулиці грав здебільшого я. Разом із Ванею ми провели, мабуть, п’ять чи шість вуличних концертів за життя в Маріуполі. На початку я виходив просто з гітарою до Драматичного театру, щоб заробити трохи грошей. Для мене, як для 18-річного хлопця, це були дуже навіть непогані суми.

Після того, як почав виступати із Ванею та Нікітою Enleo, я купив комбопідсилювач для гітари. Виступав із мікрофоном і підключенням -  звук був голоснішим, і це приваблювало більше людей. Ми продовжували грати разом біля Драмтеатру, який став нашою точкою збору.

Ваня: А я почав виступати на вулиці ще у складі гурту SunScream, де не було Кирила. Разом із бендом декілька разів їздили в Бердянськ, а також грали в Урзуфі. Літо для нас завжди було активним сезоном. Ми влаштовували концерти просто неба й часто збирали чимало слухачів. Вже перед переїздом до Києва у 2020 році ми грали на вулиці в Маріуполі втрьох із Кирилом і Нікітою. Це були одні з наших останніх виступів на рідних вулицях.

Як би ви описали себе та свій творчий шлях для тих, хто ще вас не знає?

Ваня: Наші пісні розкажуть про нас краще, ніж ми самі. Ми завжди перебували у пошуках свого стилю, і кожна композиція відображає певний період нашого життя. Якщо прослухати наші релізи від першого до останнього, можна чітко побачити, як ми змінювалися - як внутрішньо, так і зовні.

Найголовніше, що ми хочемо підкреслити, - ми професіонали, автори які створюють музику самостійно. Кожна нота, кожен удар барабана чи перкусії - це те, що йде від нас щиро й природно. Тож, щоб зрозуміти нас по-справжньому, ми рекомендуємо просто послухати наші пісні. 

Ви випустили 15 синглів за два роки. Який із них став для вас найбільш особливим і чому?

Кирило: Найбільш особливим для нас, без сумніву, став сингл «Я не я». Це була наша перша пісня в попсовому стилі, яка дійсно «зайшла» слухачам. Саме цей трек став проривним: на нього ми запустили TikTok-тренд, і це допомогло нам зрозуміти, в якому напрямку хочемо рухатися далі. Ми знайшли той настрій у музиці, який хочемо передавати. З того часу кожен наш наступний реліз ставав лише кращим.

Як змінився ваш стиль і підхід до музики за ці два роки вашої кар’єри?

Ваня: Основна зміна - це наш погляд на музику під час її створення. Раніше ми сприймали музику виключно як творці. Ми писали пісні лише для себе - це був творчий підхід, заснований на наших власних емоціях. Це було чудово, але, на жаль, не принесло комерційного успіху. Зараз ми підходимо до неї ширше - як продюсери та слухачі. Ми намагаємося оцінювати музику з різних сторін, аналізувати, як вона звучить для аудиторії, і розуміти, як її сприймуть люди.

Що стосується стилю, то ми починали з інді-звучання, але з часом перейшли до попмузики. Це був природний крок, який допоміг нам знайти баланс між творчістю і тим, що потрібно аудиторії.

Під час жеребкування ведучі згадали історію, що вас вигнали з університету через музику. Чи могли б ви розповісти детальніше про цю ситуацію?

Кирило: Ми переїхали до Києва, сказавши батькам, що вступаємо в КПІ на електриків, щоб продовжити отримувати «потрібну» професію. Насправді ж ми завжди знали, що хочемо займатися музикою, і цей вступ був для нас способом отримати дозвіл на переїзд.

Життя в гуртожитку було фінансово доступним, що дозволяло нам концентруватися на музиці. Перші півроку ми намагалися поєднувати навчання та студію, але зрештою зрозуміли, що просто не можемо бути присутніми на парах. Вся наша енергія й час ішли на творчість.

Ваня: Відрахування стало для нас свідомим рішенням, яке ми прийняли без вагань, адже музика завжди була нашим пріоритетом. Найскладнішим моментом було повідомити про це батькам, але ми були впевнені, що йдемо правильним шляхом. І, як показав час, це рішення було саме таким.

Як ви визначаєте успіх, і що для вас є найбільшим досягненням?

Ваня: Успіх може бути різним для кожного. Для когось це тисяча прослуховувань, для когось - цілий стадіон. Для нас успіх - це коли нашу музику розуміють і відчувають більшість. Ми прагнемо створювати пісні, які чіпляють людей, які знаходять відгук у серцях слухачів. Ми зрозуміли, що хочемо робити музику для широкої аудиторії, а не вузькоспеціалізовані композиції. 

На сьогодні найбільшим успіхом для нас стала конкурсна пісня «my sea». Вона знаходить відгук у кожному, хто її слухає, і ми знаємо, що багато людей проливають під неї сльози, так само як і ми. Це справжня перемога для нас, адже всі наші зусилля, навчання, розвиток і робота над собою вели нас саме до цього моменту. Ми щасливі, що «My sea» змогла торкнутися стількох сердець.

Які моменти чи події стали для вас найбільшими викликами на шляху розвитку гурту?

Кирило: Якщо бути чесними, нам у багатьох аспектах пощастило. Не було якихось подій чи викликів, які б серйозно заважали нашому розвитку. Найскладніше, мабуть, було зрозуміти, як працює музичний бізнес. Спочатку це здавалося значно простішим, ніж є насправді. У 2021 році ми вже хотіли випускати музику, але бракувало розуміння, як усе має функціонувати.

Ваня: Ще одним викликом був пошук нашого стилю - того звучання, яке відображає нас і водночас резонує зі слухачами. Але ми не сприймали це як складність, а радше як природний етап творчого шляху. Це нормально для кожного артиста - пробувати, шукати себе, експериментувати.

Чому ви вирішили взяти участь у Нацвідборі?

Ваня: Ми вирішили взяти участь, адже маємо що сказати аудиторії «Євробачення» і знаємо, як зробити це професійно. Наша місія, як маріупольців і українців, - розповідати світу про війну. Саме з цією метою ми створили пісню «my sea», у яку вклали весь свій біль і всю свою любов.

Ця пісня - наш спосіб нагадати Європі про події, які досі відбуваються в Україні. Ми хочемо, щоб наша творчість об’єднувала людей, викликала емоції, спонукала до роздумів і нагадувала про трагедію, яку вчинила росія в нашому рідному місті й продовжує робити це щодня, тероризуючи всю країну.

Розкажіть про пісню «My sea». Яка її головна ідея та послання?

Кирило: Пісня розповідає про тугу за рідним морем. А море є символом нерозривного зв’язку з домом, що завжди залишається всередині кожного з нас. Хто б не намагався його в тебе забрати, відчуття дому залишається частиною тебе. 

Ця історія дуже особиста для нас, оскільки ми буквально втратили рідне місто. Але ми розуміємо, що вона зараз резонує з майже кожним українцем. Тому ми вирішили через музику розповісти про це всій Європі та світу, щоб вони відчули наш біль і надію.

Ваня: А вже на цьому тижні вийде масштабна відеоробота, яка ілюструє нашу історію. Це буде справжнє кіно, режисером якого став Юра Катинський.

Що для вас означає можливість представити Україну на «Євробаченні»?

Ваня: Представляти Україну на «Євробаченні» - це для нас не просто честь, а й усвідомлення великої місії. Як маріупольці та українці ми відчуваємо обов’язок розповідати світу про війну, нагадувати про те, що боротьба триває. Ми хочемо, щоб люди почули нашу історію, зрозуміли, як війна змінює долі, і відчули, що навіть у найтемніші часи завжди є місце для надії.

Участь у Нацвідборі також є величезним кроком у нашому саморозвитку. Щодня ми працюємо над собою, удосконалюючи всі свої навички, щоб бути на піку - фізичному, моральному, технічному та професійно. 

Окрім створення власної музики, ви активно працюєте як саундпродюсери для інших українських виконавців. Які з цих проєктів стали для вас найяскравішими чи найбільш значущими, і чому?

Кирило: Насправді кожна співпраця з артистами має для нас велике значення. Виділити якісь окремі роботи доволі складно, адже всі вони допомагали нам рости та вдосконалюватися. Наприклад, по дискографії Ostrovskyi можна простежити наш прогрес так само, як і по власній музиці. Ми починали працювати над його треками паралельно з розвитком свого проєкту на лейблі. Кожен трек, який потрапляв у чарти чи тренди YouTube, ставав для нас своєрідною точкою відправлення - підтвердженням, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Ваня: Серед найяскравіших робіт можна виділити «Цілував би» Ostrovskyi — це перша пісня, яка зайшла в чарти й стала популярною, а також «Твої тату», і «Гріхи». «Маргарита» для Michelle Andrade і «Я вже не ти» для Max Barskih - важливі треки, що підкреслили наш професійний рівень.

Співпраця з інді-артисткою Love, Mary - це окремий, особливий досвід. Робота над її музикою дозволяє нам випускати на волю всю свою креативність і експериментувати, що приносить нам справжнє задоволення.

Як робота з іншими артистами впливає на вашу власну творчість?

Кирило: Хоч це і буває енергозатратно та ресурсозатратно, кожна співпраця - це величезний досвід, який ми згодом дуже вдало застосовуємо у своїй музиці. Артисти, з якими ми працюємо, абсолютно різні: у них різні стилі, звучання та підхід до створення музики. Завдяки цьому ми отримуємо нові інструменти й ідеї, які потім застосовуємо у власній творчості. Це дозволяє нам робити наше звучання цікавішим і навіть більш унікальним, адже ми спираємося не лише на чужі референси, але й на власний досвід створення музики для інших.

Як рідний Маріуполь вплинув на вашу музику та чи відображається його дух у ваших піснях?

Кирило: Маріуполь і досі впливає на нашу музику. Настрій нашої музики напряму перегукується з нашим містом і тими емоціями, які воно нам подарувало. Можна сказати, що саме він зробив нас романтиками. 

Туга за нашим рідним містом відображається в багатьох наших піснях. Цей сумний, трохи депресивний настрій зародився у нас ще в 16–17 років, і він досі іноді супроводжує нас. 

Якщо б ваш гурт мав написати саундтрек до фільму, про що була б ця стрічка?

Кирило: Нам дуже хотілося б у майбутньому створити щось по-справжньому масштабне й помпезне - із залученням оркестру й хору, зі співпрацею з відомими диригентами й іменитими музикантами. Це була б велика творча робота, де ми могли б розкритися повністю. Ще у 13-14 років я мріяв про те, щоб писати оркестрову музику для фільмів, і ця ідея досі здається нам надзвичайно цікавою.

Ваня: Що стосується самої стрічки, то ми уявляємо фільм, у якому переплітаються різноманітні емоції: від світлих і ніжних моментів до темних і драматичних, від агресії до спокою, від напруги до ейфорії. Це був би проєкт, у якому ми могли б дати волю своїм почуттям і максимально відобразити весь спектр емоцій через музику. 

Якими ви бачите наступні кроки у розвитку гурту MOLODI, і які цілі ставите перед собою на найближче майбутнє?

Кирило: Першим важливим кроком для нас є фінал Нацвідбору на «Євробачення». Незалежно від того, чи посядемо ми перше місце та чи представлятимемо Україну цього року, ми вже маємо амбітні плани. Наразі майже готовий наш альбом, який ми збираємося випустити найближчим часом.

Також ми активно готуємося до свого першого сольного концерту. Нашою метою є масштабування: після першого виступу хочемо організувати свій перший тур і зарекомендувати себе як гурт, що дає яскраві концерти.

І, звісно ж, ми продовжимо створювати музику, щоб наше ім’я дедалі частіше звучало всюди. Ми прагнемо, щоб наша творчість торкалася сердець людей і робила нас впізнаваними не лише в Україні, а й за її межами.

Чи є у вас плани на альбом або нові колаборації з артистами?

Ваня: Паралельно з підготовкою до фіналу Нацвідбору, ми активно працюємо над альбомом. Плануємо включити в нього до 10 композицій. І ми дуже сподіваємося, що саме в цьому альбомі ми зможемо порадувати вас не лише новим сольним матеріалом, а й спільними треками з іншими артистами.

Що надихає вас створювати музику?

Кирило: Нас надихають люди, їхні історії, фільми, музика та мистецтво в цілому. Ми захоплюємося історіями успіху великих людей, і, дивлячись на них, розуміємо, що ми теж можемо досягти свого. Ми готові проходити важкий шлях, адже знаємо, куди йдемо.

Але найбільше нас надихає наша мрія. Ми хочемо бути на сцені, хочемо збирати стадіони, хочемо, щоб наші пісні співали мільйони. Це бажання рухає нами, заряджає енергією і змушує створювати музику, яка здатна торкнутися сердець людей.

Якби у вас була можливість повернутись у минуле, що б ви змінили у своїй кар’єрі чи творчому шляху?

Кирило: Я прихильник думки, що минуле - це те, що нас формує. Весь шлях, який ми пройшли, і всі помилки, які ми зробили, є необхідним досвідом для зростання. Тому, напевно, я б нічого не змінював.

Ваня: Звісно, можна було б щось зробити краще, десь уникнути помилок, але не допустивши їх на початку шляху, ми б зіткнулися з ними зараз. Ці помилки могли б проявитися у нашому ставленні, в розумінні музики чи в роботі. Але саме наші успіхи й поразки стали основою нашого досвіду. А досвід - це те, що робить нас тими, ким ми є, і його не можна недооцінювати.

Як підтримка фанатів допомагає вам рухатися вперед?

Кирило: Підтримка фанатів має для нас величезне значення. Без неї рухатися вперед було б неймовірно важко. Ми дуже цінуємо той факт, що кількість людей, які люблять нас як артистів і нашу творчість, постійно зростає. Це неймовірно заряджає та мотивує.

Кожна цифра на цифрових платформах - це окрема людина, яка знайшла у нашій музиці щось, що торкнуло її душу. І коли таких людей стає дедалі більше, це дарує нам натхнення продовжувати працювати й створювати нову музику. Ми вдячні кожному нашому слухачеві та цінуємо їхню підтримку.

Як ви знаходите баланс між творчістю і звичайним життям?

Ваня: А що таке звичайне життя? Якщо чесно, у нас усе настільки переплітається, що важко розділити творчість і буденність. Навіть коли ми сидимо з друзями в кафе, розмовляємо чи просто відпочиваємо, ми паралельно генеруємо ідеї для пісень, TikTok-відео, ділимося виступами інших музикантів чи новими інсайтами. Тобто майже все, що ми робимо, стає частиною творчого процесу.

Кирило: Зараз велика частина нашого життя - це робота: студія, музика, зйомки, репетиції. І моментів, які можна назвати «поза творчістю», стало менше. Але це той етап, коли ми свідомо приділяємо більшу частину свого часу саме музиці та розвитку. Однак ми, як і всі, іноді беремо паузи, щоб зустрітися з друзями, сходити на побачення чи просто відпочити. 

Що б ви хотіли сказати своїм слухачам перед Нацвідбором?

Кирило: Любіть життя у всіх його проявах, ставте перед собою цілі та досягайте їх. Не втрачайте віру і надію навіть у найважчі моменти. Пам’ятайте, що всі складнощі - це лише частина шляху.

Ваня: І нехай хвилі вашого моря завжди ведуть вас до вашого власного щастя. Ми вдячні вам за вашу підтримку й віру в нас - це те, що надихає нас творити й рухатися вперед. Голосуйте за номер 3 у фіналі Нацвідбору Євробачення 8 лютого.

Читайте також:

• «Музика - це емоція»: KHAYAT про повернення на Нацвідбір і новий етап у творчості
• Відомий співак з Луцька Monatik вперше прокоментував народження свого третього сина