«Ніколи не думала, що дякуватиму Богу за те, що поховала сина», - мати загиблого Героя з Волині

Історію жінки розповіли у сюжеті 12 каналу. 

Після загибелі сина - вдома у жінки тепер все жовто-блакитне.

«Я ніколи не думала, шо я буду щаслива мати, що мені Бог пошле свою милість, що я похороню свого сина, що я буду за це дякувати Богу. Тому що з Петьою загинули дуже багато і їх не забрали до сьогоднішнього дня», - ділиться мама загиблого воїна Людмила Суходол.

Волинянка розповідає, що її сину Петру принесли повістку два роки тому - 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення. Хлопець після коледжу, де вчився на будівельника, пішов до армії, потім - на службу до Національної Гвардії України. Згодом повернувся додому. А воювати довелося у 3 роті 14-го батальйону. Петро Суходол був командиром відділення стрілецького взводу.

«Активний, молодий, ну гарячий хлопець, патріот України. За веселу вдачу побратими дали Петру Суходолу псевдо Пікачу... Хлопець не дожив до свого 24-річчя декілька днів. Він загинув 19 грудня 2022 року у Бахмуті», - розповідає заступник командира роти по роботі з особовим складом Віталій Федюк. 

«Пєтю розстріляли вагнерівці, впритул 4 метри було. Один казав: Забийте мене, Пікачу нема і я не хочу тоже жити. Це такий мій Пєтя. Він завше казав: «Мамулька, ти тільки не плач, все буде добре», - пригадує мама загиблого воїна. 

Смерть захисника у документах констатували 21 грудня. Хоча поліг у бою Петро ще 19-го. Заступник командира розповідає, що тоді з 28 людей не пораненими були тільки двоє. Такі наслідки прильоту фосфорного снаряду. 

«Там все поле встелене трупами: вагнерівців, наших і все, ну вам не передать того. З 2 груп тільки 2 чоловіка вийшло, що без поранень, але з простріляною зброєю. Їх 3 загинуло в той день, тільки Петра першого змогли витягнуть», - зізнається заступник командира роти по роботі з особовим складом. 

Двох його побратимів забрати так і не змогли. Віталій каже, потім тією територією проїхав російський танк.

«Такий снаряд, шо фосфором він начинений і людина згорає, людина вмирає від больового шоку, від рани, від больового шоку, бо воно горить, його нічим не можна потушити, ні водою, ні чим, абсолютно, воно поки не вигорить до костомахи, костомаху пропалює, то він не тухне», - додає Віталій Федюк. 

Петро Суходол або Пікачу, або ще Піка-піка, згадує Віталій, був наденергійним. Каже, він був наймолодший серед усіх. 

«Він недавно прийшов з армії, людина молода, енергійна. шкода таких, шкода всіх. Там кажу, до всього привикаєш, до обстрілів, ну до всього привикаєш, до смерті не можна привикнути, сьогодні спілкуєшся, завтра немає», - зізнається заступник командира роти по роботі з особовим складом. 

Мама бійця показує останні фото сина. Каже, Петро ніколи не розповідав про фронт. Правда, іноді скидав відео, та одразу ж видаляв. Згадує, як з іншим сином дізналася про загибель свого воїна. 

«Оце Пєтя в Конотопі, цю фотографію виставили в інтернеті, як вже Пєтя загинув, ще ніхто не знав, я їхала з Польщі, Гнат уже знав, шо Пєті нема, бо всі писали і він так плакав, закрився в другій кімнаті в Польщі, а я сиджу нічьо не знаю. Пєтя ніколи нічого не розказував, ніколи. Він тільки казав, мама у мене все добре, ти тільки не плач, все буде добре, ми їх переможемо, війна скоро закінчиться, отак казав», - розповідає мама загиблого воїна. 

Серед найдорожчих синових речей - у Людмили - його військова форма. 

Мама мріє, аби відвага її Петра була належно пошанована: збирає підписи на посмертне присвоєння сину звання Героя України та просить небайдужих підтримати петицію своїм голосом.

Читайте також:

• У 38 років лишилася вдовою з трьома дітьми: історія волинянки, яка через війну втратила чоловіка і сина-льотчика
• Назвав донечку на честь дружини: історія кохання і боротьби захисника з Волині, який загинув від кулі снайпера
• Загинув на Київській ГЕС внаслідок вибуху крилатої ракети: історія 29-річного Героя України з Волині