«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Дуже тішився сином і радів звістці, що найближчим часом стане дідом: спогади про 45-річного Героя з Волині
історії війни

Дуже тішився сином і радів звістці, що найближчим часом стане дідом: спогади про 45-річного Героя з Волині

Машини часу в центрі міста: як у Луцьку з’являлися легендарні атракціони та дитяче містечко
фото

Машини часу в центрі міста: як у Луцьку з’являлися легендарні атракціони та дитяче містечко

«Завдяки вашому сину багато хлопців залишились живими». Спогади про бойового медика волинської бригади
історії війни

«Завдяки вашому сину багато хлопців залишились живими». Спогади про бойового медика волинської бригади

20-річним поїхав у Чорнобиль: спогади волинянина, який будував дороги в зоні відчуження ЧАЕС

20-річним поїхав у Чорнобиль: спогади волинянина, який будував дороги в зоні відчуження ЧАЕС

З пологового — з побратимами: на Волині дружина загиблого воїна народила доньку
історії війни

З пологового — з побратимами: на Волині дружина загиблого воїна народила доньку

Рік і чотири місяці вважався зниклим безвісти: захисник з Волині Олександр Омелянчук повернувся за обміном загиблими
історії війни

Рік і чотири місяці вважався зниклим безвісти: захисник з Волині Олександр Омелянчук повернувся за обміном загиблими

У дитинстві пережив заслання до Сибіру: історія незламності 90-річного ювіляра з Волині

У дитинстві пережив заслання до Сибіру: історія незламності 90-річного ювіляра з Волині

«Ми їхали рятувати людей»: спогади ліквідатора з Волині про роботу в зоні Чорнобильської АЕС

«Ми їхали рятувати людей»: спогади ліквідатора з Волині про роботу в зоні Чорнобильської АЕС

Поговорив з рідними, а вже наступного дня був офіційно безвісти зниклим: Герою з Волині назавжди 25 років
історії війни

Поговорив з рідними, а вже наступного дня був офіційно безвісти зниклим: Герою з Волині назавжди 25 років