«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Любив своє село, мав «золоті руки» і понад усе пишався дітьми: спогади про загиблого воїна з Волині Олександра Мицюка
фото

Любив своє село, мав «золоті руки» і понад усе пишався дітьми: спогади про загиблого воїна з Волині Олександра Мицюка

Понад 28 місяців родина жила надією: воїн із Волині зник безвісти через кілька днів після переведення до штурмової бригади «Скеля»
історії війни

Понад 28 місяців родина жила надією: воїн із Волині зник безвісти через кілька днів після переведення до штурмової бригади «Скеля»

Понад рік родина чекала зниклого безвісти захисника з Волині, але він повернувся додому в домовині
історії війни

Понад рік родина чекала зниклого безвісти захисника з Волині, але він повернувся додому в домовині

Знав кожну ямку на «дорозі смерті» й завжди їхав першим: спогади про Героя з Волині Андрія Супрунюка
фото

Знав кожну ямку на «дорозі смерті» й завжди їхав першим: спогади про Героя з Волині Андрія Супрунюка

«Мамо, я вернуся…»: дев’ять місяців родина чекала Героя з Волині, який навіки повернувся додому

«Мамо, я вернуся…»: дев’ять місяців родина чекала Героя з Волині, який навіки повернувся додому

Понад 15 місяців невідомості і надії: розповідь про Героя з Волині, який так і не встиг поєднати свою долю з коханою
історії війни

Понад 15 місяців невідомості і надії: розповідь про Героя з Волині, який так і не встиг поєднати свою долю з коханою

«Мамо, я ховатися не буду…»: Андрій Кінах із Волині віддав життя за Україну

«Мамо, я ховатися не буду…»: Андрій Кінах із Волині віддав життя за Україну

«Що б не сталося — він завжди усміхався»: спогади про Героя Юрія Чулянчика з Волині
історії війни

«Що б не сталося — він завжди усміхався»: спогади про Героя Юрія Чулянчика з Волині

«Внук не дочекався омріяної риболовлі з дідусем»: спогади про полеглого Героя з Волині, який загинув на Донеччині
історії війни

«Внук не дочекався омріяної риболовлі з дідусем»: спогади про полеглого Героя з Волині Василя Панасюка