«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Через кілька тижнів мала відзначати 45-річчя, але не судилося: спогади про уродженку Волині, яка загинула під час атаки на Київ
історії війни
фото

Через кілька тижнів мала відзначати 45-річчя, але не судилося: спогади про уродженку Волині, яка загинула під час атаки на Київ

Не витримало серце: воїну з Волині, який тричі ставав на захист України, навіки 34 роки
історії війни

Не витримало серце: воїну з Волині, який тричі ставав на захист України, навіки 34 роки

«Соромно сидіти, коли на “нулі” хлопці гинуть»: волинянин міг залишитися за кордоном, але двічі пішов захищати Україну
історії війни

«Соромно сидіти, коли на “нулі” хлопці гинуть»: волинянин міг залишитися за кордоном, але двічі пішов захищати Україну

Майже два роки вважався зниклим безвісти: історія захисника з Волині Петра Якимова
історії війни

Майже два роки вважався зниклим безвісти: історія захисника з Волині Петра Якимова

Не встиг одружитися й потішити маму онуками: молодий Герой повернувся на рідну Волинь через 2 роки після загибелі
історії війни
фото

Не встиг одружитися й потішити маму онуками: молодий Герой повернувся на рідну Волинь через 2 роки після загибелі

Бачив онука лише по відеозв’язку: Герой з Волині 20 місяців ніс службу в ЗСУ, ще 22 – їхав із передової до місця вічного спочинку
історії війни

Бачив онука лише по відеозв’язку: Герой з Волині 20 місяців ніс службу в ЗСУ, ще 22 – їхав із передової до місця вічного спочинку

Маленька донечка зростатиме зі спогадами про тата: 21-річний Герой з Волині майже два роки вважався зниклим безвісти
історії війни

Маленька донечка зростатиме зі спогадами про тата: 21-річний Герой з Волині майже два роки вважався зниклим безвісти

«Мамо, навіть не відмовляйте мене»: 25-річний воїн із Волині загинув під час бойового завдання на Донеччині

«Мамо, навіть не відмовляйте мене»: 25-річний воїн із Волині загинув під час бойового завдання на Донеччині

«Малий, ти знаєш, що я живучий»: історія 28-річного Героя з Волині Юрія Веремчука
історії війни

«Малий, ти знаєш, що я живучий»: історія 28-річного Героя з Волині Юрія Веремчука