«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

«За 3 дні до його загибелі ми поговорили. Але не знав, що та розмова – остання»: Герой з Волині загинув на Харківщині
історії війни

«За 3 дні до його загибелі ми поговорили. Але не знав, що та розмова – остання»: Герой з Волині загинув на Харківщині

Навіки 25-річний: 10 років тому загинув Герой з Волині Сергій Киричук

Навіки 25-річний: 10 років тому загинув Герой з Волині Сергій Киричук

Попри всі докази, донька вважає татка живим: спогади про Героя з Волині, який повернувся з Польщі, аби захищати рідну країну

Попри всі докази, донька вважає татка живим: спогади про Героя з Волині, який повернувся з Польщі, аби захищати рідну країну

«Мріяв, що невдовзі візьме на руки онука чи онучку. Але не встиг…»: спогади про загиблого воїна з Волині

«Мріяв, що невдовзі візьме на руки онука чи онучку. Але не встиг…»: спогади про загиблого воїна з Волині

«Його золотим рукам вистачало роботи»: спогади про загиблого Героя з Волині Володимира Будька

«Його золотим рукам вистачало роботи»: спогади про загиблого Героя з Волині Володимира Будька

«Не створив власну сімʼю, та щиро тішився племінниками»: спогади про Героя з Волині Олександра Заліпу

«Не створив власну сімʼю, та щиро тішився племінниками»: спогади про Героя з Волині Олександра Заліпу

Понад 20 років присвятив педагогічній праці: спогади про Героя з Волині
історії війни

Понад 20 років присвятив педагогічній праці: спогади про Героя з Волині

«Життя забрало пряме попадання від російської групи ДРГ»: спогади про прикордонника і тренера з Луцька Романа Гаврилюка

«Життя забрало пряме попадання від російської групи ДРГ»: спогади про прикордонника і тренера з Луцька Романа Гаврилюка

«Зводив будинок, але не встиг ні дня у ньому пожити»: Герою з Волині навіки 37
історії війни

«Зводив будинок, але не встиг ні дня у ньому пожити»: Герою з Волині навіки 37