«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Виносила з поля бою не лише поранених, а й полеглих. Спогади про бойову медикиню з Волині
історії війни

Виносила з поля бою не лише поранених, а й полеглих. Спогади про бойову медикиню з Волині

Загинув, не дочекавшись народження первістка: полеглому капітану з Волині Леоніду Семенюку - навіки 31

Загинув, не дочекавшись народження первістка: полеглому капітану з Волині Леоніду Семенюку - навіки 31

Рік і вісім місяців мати жила надією, що син повернеться додому живим: історія захисника з Волині
історії війни

Рік і вісім місяців мати жила надією, що син повернеться додому живим: історія захисника з Волині

Не встиг побувати у відпустці: спогади про Героя з Волині Юрія Зінчука

Не встиг побувати у відпустці: спогади про Героя з Волині Юрія Зінчука

Після успішного завдання побратими натрапили на ворога: спогади про батька трьох дітей, Героя з Волині Сергія Ремінського
історії війни

Після успішного завдання побратими натрапили на ворога: спогади про батька трьох дітей, Героя з Волині Сергія Ремінського

Загинув на позиціях, де двічі за тих же обставин його дивом оминала смерть: спогади про Героя з Волині

Загинув на позиціях, де двічі за тих же обставин його дивом оминала смерть: спогади про Героя з Волині

В останню зустріч він розпрощався з усіма і казав дружині: «Я вже не прийду звідти»: спогади про Героя з Волині
історії війни

В останню зустріч він розпрощався з усіма і казав дружині: «Я вже не прийду звідти»: спогади про Героя з Волині

Медики наполягали на лікуванні, а він щоразу повертався до побратимів: історія волинянина Олександра Мойсеєва, життя якого забрала війна

Медики наполягали на лікуванні, а він щоразу повертався до побратимів: історія волинянина Олександра Мойсеєва, життя якого забрала війна

Спочатку у бій за Україну пішов батько, а коли загинув, його замінив син: спогади про двох Героїв з Волині

Спочатку у бій за Україну пішов батько, а коли загинув, його замінив син: спогади про двох Героїв з Волині