«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

«Щоб вижить і ховрашків їли»: 92-річна переселенка у Луцьку розповіла, як пережила два Голодомори і втратила дім

Переселенці з Донеччини Євгенії Сопіній – 92. Ще дитиною жінка пережила Голодомор 1932-33 років. У 10 років застала Другу світову війну, втратила на фронті батька, а торік змушена була тікати з рідного дому через вторгнення російських військ в Україну.

Зараз Євгенія Сопіна разом із невісткою і сином живуть у приватному будинку в Луцьку, – йдеться у сюжеті Суспільного Луцьк.

Спогади про два Голодомори

У 1932 році Євгенія Сопіна ще була немовлям. З розповідей мами пам’ятає, що родина врятувалася завдяки переїзду із Полтавської області в Донецьку.

«Голодували, ходили по полям, мені коли років п'ять вже було, я лазила по полям і мерзлу картошку збирала, їла, бо їсти ж хочеться, а немає нічого, ми ж приїхали ні з чим», — говорить пенсіонерка.

Вдруге із голодом родина Євгенії Сопіної зіштовхнулася після Другої світової війни, коли на фронті загинув батько.

«Як згадаю — волосся на голові дибки, — каже переселенка. — Щоб вижить і ховрашків виловлювали і їли, лиш би тільки вижить. А тоді, як землю дали, то ми кукурудзу садили, ще молода, а ми вже її скубли, бо їсти то хочеться».

Втрачений дім і переїзд на Волинь

Жінка говорить: не могла уявити, що через десятки років знову доведеться втікати від війни. У 2022-му разом з невісткою була змушена виїхати з Донеччини на Волинь. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

«Я ще сину казала: я нікуди не поїду, скільки мені зосталось тої жизні. На другий день як бахнуло на кухні, таке страшне чорний дим... Я ні з чим, як була в куртці втікла. Вік збирала, збирала, все було», — пригадує переселенка.

На Волині родина Сопіних почала спілкуватися українською. Спершу жили у гуртожитку в Княгининку. Нещодавно переїхали у приватний будинок.

Онук і правнучка 92-річної переселенки захищають Україну в лавах Збройних Сил.

Читайте також:

Можливо зацікавить

У червні мобілізували, а вже у грудні - загинув: історія полеглого Героя з Волині Віктора Калуша, якому навіки 41
історії війни

У червні мобілізували, а вже у грудні - загинув: історія полеглого Героя з Волині Віктора Калуша, якому навіки 41

На війні поліг уже третій двоюрідний брат: історія Героя з Волині 41-річного Андрія Петренка
історії війни

На війні поліг уже третій двоюрідний брат: історія Героя з Волині 41-річного Андрія Петренка

Один полігу бою, другого закатували в полоні: історія братів-Героїв з Волині Василя та Івана Теребейчиків
історії війни

Один поліг у бою, другого закатували в полоні: історія братів-Героїв з Волині Василя та Івана Теребейчиків

«Збудував дім для сім’ї — але сам у ньому так і не оселився». Спогади про захисника з Волині
фото

«Збудував дім для сім’ї — але сам у ньому так і не оселився». Спогади про захисника з Волині

Пройшов сотні кілометрів на фронті, а смерть зустрів у рідному дворі: Герою з Волині навіки 36 років
історії війни

Пройшов сотні кілометрів на фронті, а смерть зустрів у рідному дворі: Герою з Волині навіки 36 років

«Просив, аби я вчилася жити без нього». Спогади про багатодітного батька з Волині, який добровольцем пішов на війну

«Просив, аби я вчилася жити без нього». Спогади про багатодітного батька з Волині, який добровольцем пішов на війну

«Він був для нас усім. Він був справжнім чоловіком»: спогади про 34-річного Героя Романа Любиха з Луцька
історії війни

«Він був для нас усім. Він був справжнім чоловіком»: спогади про 34-річного Героя Романа Любиха з Луцька

Це був його перший вихід на бойові позиції: захисник з Волині загинув, закривши собою побратима
історії війни

Це був його перший вихід на бойові позиції: захисник з Волині загинув, закривши собою побратима

Син не знав, як сказати мамі, що батько уже ніколи не зателефонує: розповідь про життя і останній бій Героя з Волині Олександра Наумюка
історії війни
фото

Син не знав, як сказати мамі, що батько уже ніколи не зателефонує: розповідь про життя і останній бій Героя з Волині Олександра Наумюка