Загинув, прикриваючи побратимів: життя захисника з Волині обірвалось під Бахмутом

Про нього розповідає твидання «Нова доба».

Сергій Мохнар – уродженець містечка Колки. Тут же зі своєю старшою сестрою Ларисою ходили у школу. Вже згодом, коли батьки – Аврам Іванович та Олена Іллівна – збудували будинок, сім’я переселилась у Старосілля.

«Сергій – мій менший брат, нас у батьків було двоє. Він завжди був моєю частинкою, адже ми вдвох із ним виросли й спільно проживали до останнього часу. Одна доброта. Завжди прийде на допомогу, завжди захистить, підтримає, – розповідає його сестра Лариса. – Навчався в Луцькому кооперативному технікумі на технолога-товарознавця. Строкову службу проходив на флоті, згодом одружився на місцевій жительці Людмилі, з якою ростили двох синів».

Спершу Сергій Мохнар спільно із дружиною торгував у магазині будівельних товарів. Потім працював у Колківському лісгоспі. Згодом деякий час їздив по заробітках, а останнім часом трудився на приватній пилорамі.

Сімейні стосунки у чоловіка з дружиною не склалися і вони вісім років тому розлучилися. Сергій Аврамович мешкав у батьківському домі, а його сини проживали із матір’ю. Однак чоловік продовжував піклуватися про дітей та спілкуватися із колишньою дружиною. Старший син Владислав закінчив Шацький лісовий коледж та заочно навчається в одному із луцьких вишів. Менший Мирослав - учень Колківського ліцею.

«Як тільки в селі почали роздавати повістки, Сергій відразу добровільно зголосився йти захищати українську землю, говорячи: «Хто, як не я, буде вас захищати?». 28 лютого минулого року він перший зайшов в автобус, яким повезли мобілізованих до Луцька, – зі смутком в голосі продовжує Лариса Аврамівна. – Потрапив він у Нацгвардію і майже рік перебував у військовій частині Ковеля. 25 січня його направили в Луцьк, де сформували команду, яку відправили під Харків на навчання. А 10 лютого він був уже в м. Бахмут».

Зі слів рідної сестри, 12 лютого брат востаннє зателефонував рідним. Разом із Сергієм служив односелець, однак в район Бахмута вони потрапили в різні роти. Тому коли рідні запитали в нього, чи йому щось відомо про Сергія, той відповів, що не бачив його.

«Лише 18 лютого нам повідомили, що цього ж дня Сергій загинув під час мінометного обстрілу, прикриваючи побратимів», – зі сльозами на очах говорить сестра загиблого.

Телефонуючи, завжди казав, що у нього все добре, тихо і спокійно, все необхідне є. 

23 лютого в Старосіллі було незвично людно… Провести із почестями в останню земну дорогу українського Захисника приїхали та прийшли побратими з Ковеля і військові з Луцька, рідні та друзі, односельці та небайдужі краяни. Заупокійне богослужіння очолив настоятель храму – благочинний Колківської округи протоієрей Петро Бугайчук. Перед прощанням із Героєм слова співчуття та підтримки рідним висловили заступник Колківського селищного голови Михайло Лобода, староста села Віктор Регешук, о. Петро Бугайчук, представник Луцького РТЦК та СП.

Читайте також:

• Більше року відбивав атаки ворога під Авдіївкою: життя Героя з Волині обірвалося вдома у відпустці
• Мав піти на службове підвищення, але не судилося: молодому лучанину просять присвоїти державну нагороду
• Кульове поранення обірвало життя: історія Героя з Волині