Після успішного завдання побратими натрапили на ворога: спогади про батька трьох дітей, Героя з Волині Сергія Ремінського

Виріс Сергій у родині педагогів – Сергія Івановича та Надії Іванівни, мав молодших двох братів та сестру. Згодом зі своєю обраницею Тетяною, нині медпрацівницею місцевого ліцею, створив чудову сім’ю та виховували трьох дітей – десятикласницю і відмінницю Яну, яка, як кажуть, успадкувала твердий батьків характер, двох синів – десятирічного Андрія та шестирічного Богдана. Історію Героя пише газета Нова доба.

Сергій Сергійович завжди був небайдужим до долі України й активістом не на словах, а на ділі. Спершу був на Майдані під час Революції Гідності. Потім, не маючи за плечима армійської служби, добровольцем пішов відвойовувати Схід нашої держави в зоні проведення АТО. Був активним у рідному селі Городок і обирався депутатом Прилісненської сільської ради. Коли Україна отримала Томос, чоловік разом із іншими небайдужими сельчанами організував збори у місцевій школі, за результатами яких більшість мешканців села вирішили приєднатися до Православної Церкви України.

Коли ж імперська росія відкрито зазіхнула на свободу, територіальну цілісність України, знову став на її захист. Працюючи останнім часом у Маневицькій ВК-42 та маючи трьох неповнолітніх дітей, Сергій Ремінський міг би не йти на війну і ніхто б його за це не осудив. Але він так не міг, бо знав, що його чекають побратими, із якими воював на сході в 2014-2015 роках в 95-ій десантній бригаді. Тож він розрахувався і, навіть, не сказавши батькам, попрямував у військову частину. Кажуть, у ньому просто бурлила козацька кров воїна.

Як розповів його однокласник Віктор, який потім став йому другом і кумом, Сергій був снайпером. Коли зідзвонювались, подробиць Сергій не розповідав, але настрій у нього завжди був бойовий. Спочатку був біля Авдіївки, а потім його перекинули на Ізюмський напрямок.

«Цікавився моїм життям, життям похресниці Оксани. А коли дізнався, що у неї з’явився кавалер, передавав, щоб не виходила заміж, поки не повернеться. На жаль, вже Сергійко не буде коровай різати… – зі смутком у голосі каже чоловік. – Як батько був люблячий, можливо, навіть трохи суворим. Хотів, щоб його діти виросли мужніми і сильними, такими, як був сам. Поважав своїх батьків».

Молодший брат Руслан повідомив, що ввечері Сергій у групі з трьох снайперів пішов на завдання та, зробивши засідку, успішно його виконав. А вже коли 26 вересня поверталися назад, натрапили на групу ворогів, які їх практично розстріляли впритул. Двоє побратимів отримали важкі поранення, а Сергій загинув. Це сталося поблизу села Калинівка Донецької області.

В обідню пору 4 жовтня майже все село та чимало жителів Прилісненської, Маневицької громад зустрічали відважного Героя. Відспівали Сергія Ремінського у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

Під супровід військового духового оркестру, який привезли побратими Сергія, закриту труну пронесли центральними вулицями села військові. Поховали захисника на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Вічна слава та пам’ять полеглим Героям!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Загинув, прикриваючи побратимів: Героя з Волині посмертно нагородили орденом
• Не встиг створити сім’ю з нареченою: Герою з Волині назавжди 23 роки
• На Волині відкрили меморіальні дошки загиблим захисникам