Ціною власного життя зупинив ворожі танки: спогади про Героя з Волині Івана Антонюка

Спогадами про Героя поділилися у Турійській громаді.

Іван з юності вів активне громадське життя. З 4 березня 2009 року очолював «Молодий Народний Рух» на Волині. Був ініціатором відновлення пам'ятника загиблим воякам УПА в Купичеві. Щороку організовував відвідування молоддю колишньої бази УПА «Січ» в урочищі Вовчак, а також походи на Говерлу. Брав активну участь у фестивалях Бандерштат. Створив футбольну команду з молодих рухівців.

У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата (механіка-водія БМП) до командира роти. Мав позивний «Антоніо».

У 2019 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Загинув 6 березня 2022 року в місті Золоте на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці.

Похований 14 березня 2022 року на Пагорбі Слави у рідному селі Купичів.

Іван Антонюк нагороджений:

• орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно);
• орден «За мужність» ІІІ ступеня;
• орден (не державним) «Народний Герой України» (посмертно).

Також нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Козацький хрест» І ступеня та низкою інших відзнак Міністра оборони, начальника Генерального штабу, командира 24-ї ОМБР.

Читайте також: 

• Вдовою залишилися молода дружина, сиротами – троє маленьких донечок: спогади про 31-річного Героя з Волині
• Особливо турбувався та опікувався внуками, мав позивний «Дєд»: спогади про загиблого Героя з Волині
• Рушник, який мали простелити на щасливий шлюб, буде подарунком на хрест: спогади вдови про бійця з Волині