«На війні головне зробити перший крок»: історія захисника з Волині, який понад чотири місяці утримував позиції

50-річний Андрій Шарандак – звичайна людина, яка під час надзвичайних обставин війни проявила неабиякі морально-вольові та фізичні якості, утримуючи рубіж оборони понад 4 місяці, розповідає відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.

Андрій Юрійович після школи закінчив Шацький лісовий технікум, справжню кузню кадрів для всієї лісової галузі нашої держави. Після 1994 року трудився за спеціальністю в одному з волинських лісгоспів, далі змінив фах: оператор на АЗС, експедитор із доставки хліба в торгівельні мережі… Словом, жив, як і більшість його земляків із українсько-польського прикордоння. 

Але все змінило повномасштабне вторгнення російських окупантів. Буквально в перший день агресії окупанти завдали ракетно-бомбових ударів і по Волині, дорогами повз рідний Любомль на Захід поїхали колони біженців… Ще тоді стало зрозуміло: війна справді не закінчиться без тих, хто здатен тримати зброю в руках та ефективно захищати Вітчизну.

Солдат був мобілізований у ЗСУ в січні цього року. Потрапив до складу 156 Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Тут у березні і зустрів 50-річчя.

З тих пір розвідник одного з підрозділів механізованого батальйону виконав чимало бойових завдань. А той особливо пам’ятний героїчний та тривалий вихід на позицію в «сірій зоні» розпочався з наказу облаштувати та зайняти позицію для спостереження за ворогом та здійснення коригування для ударів по окупантах як артилерією, так і дронами.

На спостережному пункті постійно перебувало по два-три українських бійці. Крім постійної уваги людей, допомагав виконувати бойові завдання й місцевий песик, якого хлопці назвали «Брехун» (бо гавкав, по-сільському «брехав», одразу, як тільки окупанти проявляли активність і починали пересуватися).

СП знаходилася на околиці практично вщент зруйнованого рашистами села, біля якого противник постійно висував своє озброєння для обстрілу українських позицій. Особливо дошкуляв російський танк, який, зрештою, після точного визначення «Любомлем» і його хлопцями координат цілі був знищений.

Захопили на Донеччині наші бійці й полоненого. Це відбулося, коли пара рашистів висувалася в бік їхнього спостережного пункту. Наші дрони скидами знищили одного окупанта, а другий виявився тільки контуженим. В момент знешкодження тримав у руці гранату, але вдалося його обеззброїти та, врешті-решт, вгамувати. Потім – переправили у підрозділ, де він поповнив обмінний фонд.

«Любомль» каже, що до їхньої позиції дуже важко було дістатися іншим побратимам. Тому й евакуація пораненого бійця, якому солдат надав першу допомогу, відбувалася довго. Але життя йому врятували… Забезпечення відбувалося з повітря, скидами з дронів. 

«Щодо геройства? Та кожен боїться спочатку. А потім – береш я…ця в жменю, і пішов… На війні головне зробити перший крок! Тому в армії навчатися потрібно, насамперед, для того, щоб вижити. І перемогти!».

Удома свого найріднішого Героя завжди чекають дружина та двоє доньок. Тому після виходу з позицій «Любомль» побував у відпустці, де зустрівся з родиною. А після повернення в підрозділ отримав відзнаку командира бригади, його також представлено до відзначення державною нагородою.

Читайте також:

• Пройшов фронт від Києва до сходу України: історія волинського добровольця
• Від будівельника до сапера та водія-хіміка: історія воїна з Луцька
• «Воювати мають роботи»: боєць волинської 100 омбр розповів, як безпілотники змінюють війну