З економістки - в масажистки: у Луцьку переселенка з Херсонщини опанувала нову професію

Як розповіла Суспільному жінка, на отримані з гранту 50 тисяч гривень придбала стіл, кушетку та масажний стілець, кабінет, у якому працює, орендує.

«Придумала бізнес-ідею. Склала бізнес-план, все підрахувала, подала і виграла. Роботи вистачає, але дуже багато конкурентів», — зазначила жінка.

Виїзд з окупованої території та облаштування в Луцьку

Вікторія Курлюк родом із міста Таврійськ Херсонської області. У квітні 2022 року разом із родиною переїхала на Волинь, де оселилася в Луцьку. Початок повномасштабної війни, з її слів, запам'ятався потужними вибухами в рідному місті.

«Ми дуже злякалися. Через Каховську ГЕС машини, бронетранспортери, БТРи. Деякі заїжджали в наше місто, знімали прапори. І вже вдень почали ракети летіти. Зайшли «руські» і на наступний день ми вже боялися вийти на вулицю», — розповіла Вікторія.

В окупації Вікторія Курлюк із рідними прожила майже три місяці. 23 квітня 2022-го родина вирішила залишити місто. Шлях евакуації склав 950 кілометрів.

«Поки ми їхали, я порахувала 42 блок-пости. Ми їхали на Миколаїв, через Снігурівку, там дві доби у полі простояли: не пускали, вже бої почалися на Миколаїв. Ми почули, що є дорога через Давидів Брід — Кривий Ріг, зібралися шістьма машинами і там виїхали», — сказала жінка.

Облаштовувати життя в новому місті було не просто, розповіла Вікторія. Луцьк обрали, бо чоловікові тут пообіцяли роботу. Разом із нею переїхали також донька, якій нині 17 років, та син, якому 10. Аби освоїтися на новому місці, жінка почала малювати картини.

«Працювала я в Новій Каховці в кафе економістом. Тут змінила повністю професію свою. Спочатку ніде не працювала, було дуже тяжко. Та й не було такого часу, бо їсти треба приготувати, поприбирати. Донька в цьому році поступила в ЛНТУ на графічного дизайнера, а син навчається у ліцеї», — сказала Вікторія Курлюк.

Найбільше, розповіла Вікторія, мріє про перемогу України, звільнення рідного міста і повернення додому.

«Вдома в мене лишилася моя мама і мама чоловіка, залишився дядько, тітка старшого віку, а молодь виїхала. Ностальгія постійно, дуже хочеться додому, постійно переживаю за це.Тут дуже подобається, люди дуже доброзичливі, до кого не звернешся, всі допомагають. Мрія одна, щоб перемога була і повернутися до мами в рідний дім», — додала жінка.

Читайте також: 

• 10 днів ходили по воду повз тіло 6-річної Лізи: історія переселенців з Маріуполя, які знайшли притулок у Луцьку
• «Дітей вчили зневажати українську мову і все українське»: студент, який навчається у Луцьку, розповів про навчання в окупації
• У Луцьку переселенка виграла грант і відкрила масажний кабінет