З херсонським кавуном і бавовною: волинська журналістка і військовий побралися на передовій

У військовій формі під звуки повітряної тривоги та з букетом… бавовни. Такою була церемонія одруження волинської журналістки Вікторії Семенюк з її коханим – військовим ЗСУ Олександром Гаврилюком.

Про це виданню ВСН розповіла сама молода дружина.

Вікторія – журналістка Волинських Новин, неодноразово їздила у волонтерські рейди на гарячі напрямки, возила передачі та автівки для військових. Олександр практично з початку повномасштабного вторгнення пішов до лав тероборони, а з кінця літа служить у ЗСУ на одному з найгарячіших напрямків фронту. Пара виховує двох спільних дітей, але до офіційної церемонії вони пройшли тривалий шлях.

Одружилися вони у спартанській, але не менш урочистій обстановці: не в мирному Луцьку, а в регіоні на «гарячому» напрямку, де майже щодня ворог обстрілює позиції наших військових. Офіційна церемонія відбулась у місцевому РАЦСі.

З херсонським кавуном і бавовною: волинська журналістка і військовий побралися на передовій

Наречена зізналась, що одружилися вони якраз у той момент, коли у них лунала повітряна тривога. Букет у неї був теж особливий: замість лілій і троянд – бавовна. А місце для цього дійства обрали не випадково.

«Ми вирішили побратися тут, на півдні України, тому що чоловік тут служить, і відпустку з приводу одруження дають після одруження, тож нам довелося б довго чекати. А на цей крок я наважувалась 7 років. Офіційно Сашко освідчився ще в 2019 році, але тоді віджартувалась. Цього разу він виявився більш наполегливим. Тож коли я сказала що хочу в подарунок кавуна і букет з бавовни – він це все дістав. І я здалась, бо вийти заміж за такого легіня - це честь», - розповідає вона.

Наречена була одягнена у вишиту сукню оливкового кольору – під колір форми коханого. А взута була у берці, які вже побували і в горах і в окопах, і теж мають своє значення для Вікторії.

«Одружувалися ми під звуки повітряної тривоги. Але нам навіть авто прикрасили, подбали про маленьку церемонію в РАЦСі, хоч зараз там цього не роблять. Так, у нас не було вишитих рушників, але були келихи і шампанське. Про це подбали побратими Сашка», - розповідає вона.

Згодом всі разом у колі побратимів посвяткували, гуляли біля води, милувалися заходом сонця.

«Все було романтично, пропри те, що відбувалось у такому місці», - додає Вікторія.

Єдине, каже, шкода, що поруч не було рідних, які б розділили цей момент. І батьки і родичі про усе дізналися уже пост фактум.