«За день до смерті Валік викопав нас ще живими, наступного – ми його, але вже мертвим»: спомин про молодого Героя з Луцького району

«За день до смерті Валік викопав нас ще живими, наступного – ми його, але вже мертвим»: спомин про молодого Героя з Луцького району

Старший сержант 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Валентин Михайлович Костюк з Пожарок загинув 24 травня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки на Донеччині. Йому було лише 32.

Коли у село прилетіла чорна звістка, що від рук окупантів загинув 32-річний Валентин Костюк, його друзі не могли повірити: як, у нього ж такий військовий досвід за плечима?! Та куля не вибирає... Спогади про Героя написали на сайті Рожищенської міської ради.

Валентин Костюк народився й зростав у багатодітній родині, в якій звикли піклуватися, допомагати та підтримувати одне одного. В доросле життя він прийшов відповідальною та чуйною людиною – усім, хто звертався за допомогою, старався зарадити. І професію обрав собі зовсім мирну - кухаря. Та плани на життя змінила строкова служба, яку Валентин Костюк проходив на корветі «Луцьк» і після піврічної служби в Севастополі підписав контракт зі Збройними силами України.

Мав досвід миротворчої місії на острові Мальта.

А коли повернувся до рідної домівки, не знайшов себе у сільському житті. І у 2013-му знову став контрактником.

Тож коли у 2014-му розпочалося протистояння на східних кордонах держави, був у строю тих, хто першим став на захист цілісності України.

Скільки сліз виплакала тоді ненька Героя Валентина Федорівна, скільки сивини додалося його батькові Михайлу Степановичу, знає один Бог. Вірили, надіялися, молилися... А коли Валентин Костюк повернувся додому, у родині врешті запанував спокій.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Валентин розумів, що має знову стати у стрій. Був призваний військкоматом 8 березня 2022-го.

110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, у лавах якої захищав Україну наш земляк, у травні 2022-го тримала оборону поблизу Авдіївки на Донеччині. Саме це місто було однією з головних цілей ворога після повномасштабного вторгнення росії на територію України. Велися кровопролитні бої на підступах до міста, ворог використовував різні види озброєння та українські військові не відступали.

24 травня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки обірвалося життя старшого сержанта Валентина Михайловича Костюка.

Про те, що з сином щось трапилося, батьки почали здогадуватися 24 травня, коли він уперше за два місяці не вийшов на зв’язок. А вже ввечері трагічну новину їм повідомила донька, дізнавшись про смерть брата від волонтера, з яким він товаришував.

– Валіка більше нема, почула в слухавці. Потім сльози... Нам розповіли, що у той день син вирішив трохи відпочити й пішов у бліндаж. Тоді росіяни скинули на нього чотири міни. Сина відкопували цілий день. На фото, яке переслали його побратими, було добре видно руку з тризубом, обличчя... – ледь стримуючи сльози, розповіла мама Героя.

Старший брат Героя, 34-річний Олександр, дізнався страшну звістку, коли саме їхав на передову з Володимира. У формі й бронежилеті його висадили з автобуса, щоб зміг попрощатися з братом. Провести Валентина в останню дорогу приїхали і його побратими.

– Після артобстрілу ми помітили, що Моряка (позивний Героя) нема, його присипало землею. Кинулися рятувати, але вже не могли нічим зарадити. За день до смерті Валік викопав нас ще живими, а наступного – ми його, але вже мертвим... – розповіли воїни.

Мужній, самовідданий, рішучий - таким запам'ятався Валентин Костюк бойовим побратимам.

Працьовитим, добрим, товариським та привітним - таким залишився Герой у пам'яті рідних та односельчан.

30 травня 2022 року захисника України Валентина Костюка відспівали у місцевому Свято-Стефанівському храмі, де він прислуговував, будучи школярем. В той день за втраченим молодим життям плакали не лише рідні та друзі, плакало небо... Під гучні постріли військового салюту рідна земля навічно прийняла тіло загиблого Героя.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України Володимира Зеленського №585/2022 старший сержант Валентин Костюк посмертно відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Зупинилося серце військового з Волині Віталія Гандзюка

Зупинилося серце військового з Волині Віталія Гандзюка

Піднімав українські прапори над звільненими містами: історія загиблого комбата з Волині Миколи Красівова
історії війни

Піднімав українські прапори над звільненими містами: історія загиблого комбата з Волині Миколи Красівова

Загинув чотири місяці тому: у Луцьку попрощалися із 54-річним Героєм Едуардом Павловським
фото

Загинув чотири місяці тому: у Луцьку попрощалися із 54-річним Героєм Едуардом Павловським

«Війна не має права забирати дитинство»: у Луцьку майже 400 дітей Захисників і Захисниць відпочили в таборах

«Війна не має права забирати дитинство»: у Луцьку майже 400 дітей Захисників і Захисниць відпочили в таборах

«Довелося пережити три болючі моменти»: батьки загиблого лучанина розповіли про сина-героя
відео

«Довелося пережити три болючі моменти»: батьки загиблого лучанина розповіли про сина-героя

1 серпня мав повернутися додому, але загинув за побратимів: історія Героя Вадима Семенюка з Волині
історії війни

Збив два дрони, а від третього накрив собою побратимів: Герой із Волині загинув за кілька днів до відпустки

«Там мої хлопці»: захисник з Волині Валентин Пірожик загинув, ідучи рятувати побратимів

«Там мої хлопці»: захисник з Волині Валентин Пірожик загинув, ідучи рятувати побратимів

Весільний коровай довелося ділити на кладовищі: історія захисника з Волині Едуарда Драчева
історії війни

Весільний коровай довелося ділити на кладовищі: історія захисника з Волині Едуарда Драчева

«Не знаю куди. По можливості напишу…» Майже рік родина чекала на штурмовика з Волині, який повернувся «на щиті»

«Не знаю куди. По можливості напишу…» Майже рік родина чекала на штурмовика з Волині, який повернувся «на щиті»