Рятуючи побратимів, збив два дрони, третій став фатальним: спогади про молодого Героя з Волині

Дмитро Слюсар народився 27 листопада 1998 року в селі Трубиці на Рівненщині. Згодом хлопець переїхав на Волинь у місто Любомль, де створив свою сім’ю.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у місцевій піцерії та на будівництві. З дружиною Анастасією разом будували багато планів на майбутнє, мріяли про тихе сімейне щастя, але війна змусила відкласти все на потім. 

Дмитро не мав військового досвіду. Тому у лютому 2022 року спочатку став волонтером. Він возив гуманітарні вантажі на фронт, працював на складах та ремонтував машини для військових. Але згодом добровільно долучився до війська. Знайомі з ним волонтери кажуть, це було його свідоме рішення, пішов не за наказом, а за покликом серця. 

«Дмитро був там, де найважче. Він вірив: кожен вчинок наближає Перемогу. Не чекаючи повістки, Дмитро сам пішов до військкомату, бо прийняв свідоме рішення взяти зброю до рук і стати на захист України. Він свідомо обрав підрозділ, у якому служив знайомий Богдан Макаров – командир, який славився тим, що дбав про своїх людей. Дмитро хотів бути там, де відповідальність і професіоналізм визначають усе», – пригадує волонтер з Любомля Андрій Дем’янчук.

У 2024 році чоловік пройшов навчання і став навідником танка.

На жаль, Дмитро загинув 26 квітня 2025 року біля Диліївки Краматорського району на Донеччині, тримаючи позицію під постійними обстрілами FPV-дронів.

Побратими та командири згадують його як відданого справі, дисциплінованого та уважного воїна. І кажуть, загинув як справжній герой, до останнього подиху прикриваючи собою побратимів від ворожих дронів.

«Коли з’явилася надія на відступ під прикриттям дощу та вітру, Дмитро взяв до рук рушницю, щоб збивати дрони. Він встиг знищити два смертельних апарати, рятуючи товариша. Але третій удар був підступним: дрон влетів Дмитрові в спину. Поранення виявилося фатальним...» – розповів Андрій про останній бій Дмитра.

Читайте також: 

• Не дожив до свого 47-річчя всього вісім днів: спогади про Героя з Волині Володимира Гаврилюка
• Весільний коровай розділили на цвинтарі: Герою з Волині навіки 23 роки
• Обрав ім’я для донечки, але загинув за пів року до її народження: історія загиблого воїна з Волині