«Жінки з дитиною біля грудей так і згоріла»: спогади очевидців знищення гітлерівцями села на Волині

Спогади присвячені Вербаївській трагедії — спаленню німецькими окупантами села Вербаїв разом з його жителями. Ці спогади очевидців тієї трагедії записано ще у 90-х роках, - йдеться на сайті громади.

Тихонюк Ганна, жителька села Вербаїв:

«Влітку 1943 року мені було 16 років. Вдосвіта (здається, що це було після свята Петра та Павла ) почули, що наступають німці. Я зібрала тлумачок і побігла до річки. На той берег мене перевезла жінка, яку з моїми батьками було спалено, як я взнала пізніше.

Я ховалася понад берегом в кущах, які були дуже густими. Почула, що хтось їде: чути було брязкіт зброї і німецький говір. Опустилася у воду, схопившись за кущі. Якісь люди побачили мої речі і почали пробиратись до води. Але мене не помітили. Було чути стрілянину. На горі в селі Вербаїв стояли німці з кулеметами і стріляли по людях. Ще один німець на коні об'їжджав місцевість та повертав назад втікачів.

У воді я просиділа до вечора. Коли сутеніло, почався дощ і стрілянина вщухла. Я йшла понад річкою, через пару метрів один від одного бачила вбитих. Село було в диму, догоряв хлів (клуня) Тихона Цики. Повернувшись у село, я пішла на згарище.

Там знайшла купу кісток, які лежали одна на одній. Страшно було. Було тіло жінки з дитиною, яка притулила дитину до себе, так і згоріла. Важко було жити, копали землянки, худоби не було...».

Зварич Галина, жителька села Вербаїв:

«Влітку 1943 року мені було сім з половиною років. Жила на хуторі у дядька (батьки були поляками, їх разом з іншими польськими сім'ями було вбито незадовго до пожежі). Вдосвіта ми почули стрілянину. Дядько вискочив і сказав втікати. Ми побігли до річки Стир, перепливали човном, дехто ховався у верболозах. Багато хто ховався в копицях, але їх там познаходили і постріляли.

Перебравшись через Стир, йшли далі, ховалися в болоті. Не знали куди іти, забрали до села Красного Млинівського району. Там пробули тижнів зо два. Їсти не було що, ходили просили. Потім вернулися у село, на згарище. На місці трагедії не залишилося нічого, лише одна хата Якова.

Було дуже страшно, стояли обгорілі дерева. Великий сморід був...».

Читайте також: 

• «Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину»: Софія Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію
• Ціною власного життя врятував 45 побратимів: історія Героя з Волині, який повернувся на фронт після поранення
• Мав «золоті» руки - вмів робити все: спогади про Героя з Волині Вадима Куницького