«Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину»: Софія Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію

«Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину»: Софія Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію

Жительки села Цеперів Боратинської громади Софія Марківна Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію.

2023 рік в Боратинській громаді є роком памʼяті. 80-та річниця памʼяті про невинно вбитих, замордованих, скалічених доль, памʼять про кожного жителя сіл Баїв, Городище, Цеперів, Гірка Полонка, Оздів, Ратнів, Вікторяни, Вербаїв, Промінь (Пілганів), Радомишль, чиє життя обірвалося у 1943 році, - йдеться на сайті громади.

Спогади Софії Марківни Вегери з с.Цеперів:

«Було мені вісім років, найменшому братику півтора рочки, я не могла його на руки взяти, то на плечах носила, старшому брату було одинадцять. Мама одна тягнула нас, тримали господарство, а я, чим могла, допомагала.

Як село палили, то з гори від лісу йшли німці «цепом», стріляючи в наших людей, хто попаде. А мати пішла на болото, де паслася корова, надоїти молока та перенести для мене та меншого братика. А вони йшли «цепом» та як застрочили… Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину. Цілий тиждень шукали матеру, не могли знайти.

…А був в нас собака, слідом за нею ходив… Побіжить туди в лепеху, а потому вибіжить на вал і виє, виє, виє…Нема ніде нікого і знов біжить до матери, сидить коло неї і виє… От так по собаці і знайшли тіло її…

А ми осталися під небом на спаленій землі… Нічого не зосталося: ні хати, ні клуні, ні хлівів - все погоріло.

Ми стоїмо всі троє і плачемо… Куди ж подінешся? Прийша до нас жінка з села - Настіна мама і каже: «В мене своїх шестеро дітей, ходіте ще й ви троє».

Її чоловік викопав землянку. Ми пішли до них і тамечка так жили. Не зосталося ні кусочка хліба, нічого не було… А Мусєй, мій брат, був з нас девʼятьох найстарший, каже до мене: «Сонько, ходімо до Коршева, там село не погоріло, мо, хто дасть кусочок хліба, може, муки жменю хто дасть, бо ж що ж ми - повмираємо з голоду, хіба мати всіх нагодує!?»…

То була біда, понападали на нас воші в тій землянці, короста потім взялася… Ой, то було тяжко, але якось в гурті вижили, чужі люди стали своїми…».

Читайте також:

Можливо зацікавить

Хотів створити нову сім’ю зі своєю дівчиною і подарував їй каблучку: історія загиблого воїна з Волині
історії війни

Хотів створити нову сім’ю зі своєю дівчиною і подарував їй каблучку: історія загиблого воїна з Волині

Не встиг створити сім'ю: історія полеглого Героя з Волині

Не встиг створити сім'ю: історія полеглого Героя з Волині

«За себе він не боявся, а переживав за інших»: спогади про Героя з Волині Михайла Деркача

«За себе він не боявся, а переживав за інших»: спогади про Героя з Волині Михайла Деркача

Загинув, так і не побачивши народження найменшого сина: спогади вдови про загиблого бійця з Волині Валерія Левчука
історії війни

Загинув, так і не побачивши народження найменшого сина: спогади вдови про загиблого бійця з Волині Валерія Левчука

Спогади про воїна з Волині Віталія Басалку, життя якого обірвала важка хвороба
історії війни

Спогади про воїна з Волині Віталія Басалку, життя якого обірвала важка хвороба

Серце воїна не витримало перенапруги та перипетій війни: спогади про волинського Героя Ігоря Мочалова, який помер на позиції
історії війни

Серце воїна не витримало перенапруги та перипетій війни: спогади про волинського Героя Ігоря Мочалова, який помер на позиції

Під час наступу потрапив у засідку: Герою з Волині навіки 34

Під час наступу потрапив у засідку: Герою з Волині навіки 34

Авто подружжя натрапило на міну - Микола загинув, Катерина – дивом вижила: захиснику з Волині назавжди 26 років

Авто подружжя натрапило на міну - Микола загинув, Катерина – дивом вижила: захиснику з Волині назавжди 26 років

Назавжди – 27: після 15 місяців тиші молодий Герой знайшов вічний спокій на рідній Волині
історії війни

Назавжди – 27: після 15 місяців тиші молодий Герой знайшов вічний спокій на рідній Волині