«Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину»: Софія Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію

«Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину»: Софія Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію

Жительки села Цеперів Боратинської громади Софія Марківна Вегера поділилася спогадами про Волинську трагедію.

2023 рік в Боратинській громаді є роком памʼяті. 80-та річниця памʼяті про невинно вбитих, замордованих, скалічених доль, памʼять про кожного жителя сіл Баїв, Городище, Цеперів, Гірка Полонка, Оздів, Ратнів, Вікторяни, Вербаїв, Промінь (Пілганів), Радомишль, чиє життя обірвалося у 1943 році, - йдеться на сайті громади.

Спогади Софії Марківни Вегери з с.Цеперів:

«Було мені вісім років, найменшому братику півтора рочки, я не могла його на руки взяти, то на плечах носила, старшому брату було одинадцять. Мама одна тягнула нас, тримали господарство, а я, чим могла, допомагала.

Як село палили, то з гори від лісу йшли німці «цепом», стріляючи в наших людей, хто попаде. А мати пішла на болото, де паслася корова, надоїти молока та перенести для мене та меншого братика. А вони йшли «цепом» та як застрочили… Мамі куля попала в плечі і вирвала усю грудину. Цілий тиждень шукали матеру, не могли знайти.

…А був в нас собака, слідом за нею ходив… Побіжить туди в лепеху, а потому вибіжить на вал і виє, виє, виє…Нема ніде нікого і знов біжить до матери, сидить коло неї і виє… От так по собаці і знайшли тіло її…

А ми осталися під небом на спаленій землі… Нічого не зосталося: ні хати, ні клуні, ні хлівів - все погоріло.

Ми стоїмо всі троє і плачемо… Куди ж подінешся? Прийша до нас жінка з села - Настіна мама і каже: «В мене своїх шестеро дітей, ходіте ще й ви троє».

Її чоловік викопав землянку. Ми пішли до них і тамечка так жили. Не зосталося ні кусочка хліба, нічого не було… А Мусєй, мій брат, був з нас девʼятьох найстарший, каже до мене: «Сонько, ходімо до Коршева, там село не погоріло, мо, хто дасть кусочок хліба, може, муки жменю хто дасть, бо ж що ж ми - повмираємо з голоду, хіба мати всіх нагодує!?»…

То була біда, понападали на нас воші в тій землянці, короста потім взялася… Ой, то було тяжко, але якось в гурті вижили, чужі люди стали своїми…».

Читайте також:

Можливо зацікавить

Добре серце захисника завжди билося за Україну: історія Олександра Будніка з Волині, який помер через два роки після загибелі побратима
історії війни

Добре серце захисника завжди билося за Україну: історія Героя з Волині Олександра Будніка

Герой Валерій Грицюк повернувся на рідну Волинь «на щиті» через два з половиною роки невідомості
історії війни
фото

Герой Валерій Грицюк повернувся на рідну Волинь «на щиті» через два з половиною роки невідомості

Дружині наснився сон, що віщував біду: історія загиблого прикордонника з Волині Сергія Кіпні
історії війни

Дружині наснився сон, що віщував біду: історія загиблого прикордонника з Волині Сергія Кіпні

Після поранення міг більше не йти на війну, але там залишились його хлопці, яким був і за тата, і за маму: спогади про Героя з Волині Олександра Малєва

Після поранення міг більше не йти на війну, але там залишились його хлопці, яким був і за тата, і за маму: спогади про Героя з Волині Олександра Малєва

«Я поруч, я пишаюся вами і люблю»: історія воїна з Волині Руслана Лужанцова

«Я поруч, я пишаюся вами і люблю»: історія воїна з Волині Руслана Лужанцова

Не встиг створити власну сім'ю: Герой з Волині рівно місяць не дожив до свого 33-річчя
історії війни

Не встиг створити власну сім'ю: Герой з Волині рівно місяць не дожив до свого 33-річчя

«Зубр», який завжди виходив з оточення: спогади про загиблого Героя Миколу Зубача з Волині
фото

«Зубр», який завжди виходив з оточення: спогади про загиблого Героя Миколу Зубача з Волині

За тиждень до загибелі дізнався про вагітність дружини, а після смерті приніс подарунки для донечки: історія Героя з Волині Руслана Рябого
історії війни

За тиждень до загибелі дізнався про вагітність дружини, а після смерті приніс подарунки для донечки: історія Героя з Волині Руслана Рябого

Перед відправкою на фронт сказав: «Можливо, ми більше ніколи не побачимось»: Герою з Волині навіки 24 роки
історії війни

Перед відправкою на фронт сказав: «Можливо, ми більше ніколи не побачимось»: Герою з Волині навіки 24 роки