Як живуть волиняни поруч з кордоном із Білоруссю

Села Кортеліси та Млинове на Волині найближче розташовані до кордону із Білоруссю. За чотири роки повномасштабної війни люди звикли до військової техніки, яка «гримить» по той бік кордону. Усього в Кортеліському старостинському окрузі, що межує з кордоном із Білоруссю на Волині, є 12 сіл. У них офіційно проживають 2 800 дорослих і дітей.

Як живуть волиняни у селах поблизу білоруського кордону, розповідають у сюжеті Суспільного.

Хати на продаж

Староста Кортеліського старостинського округу пригадує: 24 лютого 2022 року по той бік кордону, біля пункту пропуску «Мокрани-Доманово», стояли танки. «Вони як заводилися, прогрівалися, то земля дриготіла. Гелікоптери воєнні летіли, — каже посадовець. — Люди не знали, чи буде наступ у наш бік».

«Страшно, бо близько»: як живуть люди у волинських селах на кордоні з Білоруссю

Від початку повномасштабного вторгнення з села Кортеліси виїхала частина місцевих. Зі слів 70-річного пенсіонера Анатолія Омелянчука, зараз пустують майже сотня хат, які виставили на продаж.

«Дуже багато людей виїхало, до поляків поїхали, — ділиться чоловік. — У нас понад 90 хат, продаються, але хто ж їх куплятиме? Хто втік, той втік, а хто не втік — то мусить жити. Страшно, але що зробиш».

Родичі у Білорусі

Чимало місцевих жителів мають родичів у Білорусі. «У мене самого сім сестер живе там, по той бік кордону», — ділиться староста Микола Корнелюк.

У жителя села Млинове Олександра Тарасюка теж є родичі по той бік кордону. «Три кілометри до границі. Чути, як гримить, коли у них навчання, — каже волинянин. — Маю сестру там. Попервах спілкувалися. А тепер як дзвониш, то швагро піднімає трубку і кричить».

Галина Ковальчук з села Млинове має чотирьох дітей. Під час повітряних тривог ховається разом із ними у погребі.

«Ми взагалі не вірили, що та війна почнеться, — ділиться жінка. — Переживаємо, бо може прийдеться виїхати, а хотілося б тут залишитися, бо ми тут всіх дітей народили. Страшно, бо це близько. І якщо щось там гуде, то це вже страшно, але живемо так 4 роки».

«Страху у мене немає, але у моєму серці є ненависть», — говорить Тетяна Павлович.

Жінка щодня в’яже шкарпетки для захисників, нитки купує в магазині. Зі слів жінки усі в селі чекають на потепління, щоб зайняти думки хатніми справами та городом.

Як додав староста Микола Корнелюк, на території сіл Кортеліси і Мельники є укриття, які місцеві жителі іноді використовують під час повітряних тривог. Більшість селян мають власні укриття — льохи.