Загинув прямим влучанням СПГ в окоп: спогади про сержанта з Волині Анатолія Косіка

Про це пише Меморіал Героїв. 

Анатолій Віталійович родом із села Здомишель Волинської області. Здобув середню спеціальну освіту. Більшу частину життя працював завгоспом у лікарні, потім почав їздити на заробітки за кордон. Захоплювався столярними виробами та всім, що стосується господарства. Завжди навчався сам чомусь новому та навчав цьому інших.

26 лютого 2022 року чоловік був мобілізований до ЗСУ. Служив у 118-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду номера обслуги відділення кулеметного взводу. З травня 2023-го виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку та брав участь у контрнаступі.

«Мій батько завжди був співчутливим і добрим, він ніколи не відмовляв людям у допомозі, завжди був доброзичливим. Ніколи себе не шкодував в плані роботи, завжди старався зробити все, аби забезпечити свою сім'ю. В перші дні повномасштабного вторгнення, не обдумуючи, пішов добровольцем, дізнавшись, що я на передовій. Постійно хотів помінятись зі мною місцем.

Коли він потрапив на передову в Запорізьку область, мене тоді звідти перевели. Ми так і не зустрілись з батьком. Після цього я пробував повернутись назад на передову в Запоріжжі заради зустрічі, але так і не зміг. 23 жовтня батько добровільно викликався вийти на позиції з травмованим коліном, щоб замінити побратимів, які дуже довго були під обстрілами, внаслідок чого 25 жовтня прямим влучанням СПГ в окоп мій батько загинув», – розповів Артем Косік.

Поховали Героя в рідному селі.

В Анатолія залишилися дружина і двоє синів.

Читайте також: 

• «Тіла досі немає, щоб можна було піти на могилу»: спогади про сина, Героя-прикордонника з Волині Максима Білецького
• Замість святкування 50-річного ювілею — сороковини після загибелі: спогади про бійця з Луцька
• «У неділю в церкві подала записку за здоров’я Ігоря, а його вже не було в живих…»: спогади про Героя з Волині