Загиблий Герой Василь Чайка з Волині

25 березня 2025 року минуло три роки з дня загибелі відважного захисника Василя Миколайовича Чайки з Устилузької громади.

Народився Василь Чайка у прикордонному селі Залужжя Волинської області в багатодітній сім’ї. Він був наймолодшою четвертою дитиною. Історію Героя опублікували на сайті Устилузької громади.

У 2004 –2016 роках навчався в Устилузькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив у Володимир-Волинське ПТУ, де здобув професію деревообробника. Але Василя завжди приваблювала військова справа. На прикладі старшого брата і швагра, які були військовими, він підписав контракт у 14 ОМБ імені князя Романа Великого.

Василь уперше потрапив до одного з добробатів у шістнадцять років. Закінчив перший курс профтехучилища і рвонув на Схід за прикладом брата. Там додав собі два роки, щоб не відправили додому, й почав готуватися до бойових дій у тренувальному таборі. Якось під час перерви у заняттях інструктор - досвідчений доброволець - на телефоні показав фото побратимів ще з 2014 року. На одному з них Василь упізнав старшого брата. Інструктор, побачивши реакцію хлопця, почав розпитувати його, а пізніше зателефонував Вікторові й дізнався: Василя шукають батьки й уже подали в поліцію. Тоді юнака відправили додому.

У 2018 р. поїхав на свою першу ротацію у Луганську область. Юнак був дуже старанним і відповідальним на службі, швидко здобув повагу і довіру побратимів. За старанну службу неодноразово був нагороджений грамотами і медалями. Під час другої ротації у 2019 році отримав з рук Президента України медаль «За військову службу Україні».

У перервах між ротаціями, Василь багато часу проводив з рідними і друзями, дуже любив своїх племінників, а вони його обожнювали. Після коротких відпусток повертався на службу. Їздив на різні військові вишколи і змагання. Проходив підготовку на полігоні.

У 2020 знову поїхав на ротацію на Схід, служив разом зі старшим братом Віктором, але на різних позиціях. У свої 22 роки, Вася був вправним і мужнім воїном.

У перший день війни Василь у складі 14 бригади відправився на захист Києва.

4 березня 2022 року у боях під Макаровим отримав поранення старший брат Василя, Віктор. А вже 12 березня в будинок Чайків принесли сповіщення про загибель зятя Олександра. В останніх розмовах з рідними, Василь втішав сестру і батьків, обіцяв що повернеться і допоможе ростити племінників, які лишились без батька, але...

25 березня 2022 року в селі Червона Долина, Миколаївської області він загинув у бою.

28 березня Героя поховали у рідному селі. Віддати останню шану воїну зібралося багато людей. Осиротіли батьки, брат і сестри. Україна втратила свого вірного сина.

Василя Чайку посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.