сесія Луцької міської ради

У Луцьку відбулася чергова 65-та сесія міської ради, на початку якої зареєструвалося 34 депутати, щоправда, до кінця засідання добули не всі. Деякі обранці громади, які вже не першу каденцію представляють інтереси виборців, вчили новачків, що тут головне відмітитися, а далі можна йти. Проте це не завадило ухвалити важливі рішення для громади.

На годиннику за кілька хвилин до 10-ої, один за одним з’являються обранці громади. Хтось заходить тихо і сідає на своє місце, хтось ще здаля починає з усіма вітатися, обійматися, перекидатися жартами: «Добрий день, добрий день, я скакав цілий день», «Добрий день, колеги, радий бачити».

До речі, у холі сесійної зали експонується виставка картин місцевого художника Олександра Дишка, тому деякі депутати зупиняються біля неї, дискутують про мистецтво, а заодно обговорюють свої справи.

Заклики до народжуваності, депутатська єдність, «квакання» системи: закулісся засідання Луцької міської ради

Скрізь гамірно, в когось щось не гуглиться, хтось спотикається за коврик, що лежить по середині сесійної зали, хтось поправляє зачіску, хтось кашляє, хтось голосно по телефону вирішує питання…Словом, споглядаючи зі сторони, здається, що перебуваєш на перерві у школі, тільки учні вже дорослі.

Аж тут серед народних обранців з’являється секретар міської ради Юрій Безп’ятко. Він привітно тисне руку чи не кожному, хто трапляється на його шляху, цікавиться як справи, особисто вітається із усіма представниками ЗМІ. За ним швидко заходить очільник громади Ігор Поліщук, який запрошує всіх зайняти свої місця, вставити картки у пульт для голосування і розпочати чергове засідання.

Після спільного виконання Гімну, руку почав тягнути представник від «Слуги народу» Роман Бондарук. До речі, жодна сесія не обходиться без його філософських роздумів про гармонію один з одним, про депутатську єдність, про відмову від критики і маніпуляцій, взаємних обвинувачень людей та особистої неприязні. Він уособлює такого собі кота Леопольда, який всіх просить жити дружно. Щоправда, заздалегідь підготовлений текст пан Роман завжди зачитує.

Сьогодні своє звернення він розпочав так:

«Шановні колеги, дорогі лучани! Ми зібралися в залі, де постійно лунають голоси, що представляють не лише політичні інтереси, а найголовніше – інтереси нашої громади. Проте, як ми всі знаємо, у нашій спільній роботі нам доводиться стикатися з викликами, що підривають нашу єдність. Ворогом нашої гармонії стають маніпуляції, демагогія та особисті звинувачення, які сіють розбрат і ненависть серед нас».

Далі Бондарук зауважує, що істина, як яскрава зірка, що часто ховається у хмарах політичних інтриг.

«У християнському розумінні відповідальність – це не лише обов’язок, а й свята дія, що вимагає морального зобов’язання перед ближніми. Це поклик до правди, до справедливості, до доброти, що приходить з серця. Кожен із нас несе в собі частинку цієї відповідальності, і тільки об’єднавши наші серця і дії, ми можемо створити світле завтра для Луцька», – резюмує Роман.

Все воно то так, але погодьтеся, коли у нашій країні вже третій рік триває повномасштабна війна, трохи не на часі розводити демагогію про високі матерії і так далі.

Опісля затяжних роздумів Романа Бондарука депутати не витримали й почали казати, що пора вже затверджувати порядок денний і працювати далі. Та Бондарук нагадав про хвилину мовчання і про спільну молитву. Обранці громади ще погодилися схилили голови у пам'ять про загиблих, але молитися відмовилися. Та Романа їх рішення не спинило, буквально через кілька секунд він почав читати «Отче Наш», щоправда, на початку і вкінці трохи змінив слова. Деякі депутати не витримали цього і демонстративно вийшли із зали. Хтозна, що саме так на них повпливало.

Далі були обмін люб’язностями з квітами: депутатка від фракції «За майбутнє» Оксана Лєщинська привітала міського голову Ігоря Поліщука із четвертою річницею перебування на посаді очільника Луцької громади – саме 27 листопада 2020 року Ігор Ігорович приступив до своїх обов’язків.

Нарешті просвітницька частина закінчилася і депутати таки почали приймати важливі рішення. Деякі питання просто ставили на голосування, на деяких тривали неабиякі словесні баталії, а починалися вони з репліки: «Нє, можна питання?» «Припиніть говорити єрунду»... Аж не витримала техніка і почала «квакати». Дуже нервував цей звук депутатку від фракції «Свідомі» Аллу Надточій:

«Зробіть перерву, секретаріат, перезавантажте систему, бо це «квакання» неможливо слухати».

«Це проблема в колонці. Нічого наразі не можна зробити, так і буде «квакати», – пояснив Ігор Поліщук.

Іншому депутату від фракції «Свідомі» Андрію Лучику не вистачало додатків у деяких рішеннях. Через це він не хотів голосувати за ряд земельних питань і гальмував сесію.

«Робіть додатки і не видумуйте ніякого п’ятого колеса», – врегулював ситуацію Ігор Поліщук, давши вказівки директору департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Веніаміну Тузу, якому було адресоване зауваження.

Декому з депутатів ставало нудно на сесії й вони починали щось активно обговорювати між собою. Через це все слабше було чути міського голову, який у мікрофон пояснював питання, що стосувалися бюджету громади: «Вам не цікаво?» Присоромлені обранці громади відразу притихали, як ті бабусі, що отримали від священника зауваження про розмови у храмі.

Словесні перепалки розпочалися у міського голови із двома Аллами – Надточій і Доманською (фракція «Європейська Солідарність») – про долю міського пологового будинку, де все менше стали народжувати жінки. Коли всі виговорилися, Ігор Поліщук спокійним голосом озвучив вихід із ситуації:

«Треба всім нам активно долучатися до підвищування народжуваності».

Дуже емоційно тривало обговорення проєкту рішення про план заходів з реалізації Стратегії розвитку Луцької міської територіальної громади до 2030 року на 2024–2027 роки (у жовтні депутати не підтримали його). Ще на початку засідання, коли голосували за порядок денний, Алла Доманська просила зняти питання, але міський голова запропонував таки вислухати директора департаменту економічної політики Бориса Смаля.

Пояснення директора чи знову не сподобалися Аллі Доманській, чи щось її рознервувало у його висловлюванні, бо вона дуже різко підсумувала обговорення питання:

«Це, як на мене, свідчення того, що ви маєте думку депутатів у д…і. Тому, колеги, прошу зважити на те, що нашу думку не вважають цінною і не підтримувати цей проєкт рішення».

Борис Смаль запитав, чи коментувати це, але Ігор Поліщук, як вихователь у дитсадку, попросив висловлюватися без негарних слів:

«Ми так гарно сьогодні починали: з творчості художника Олександра Дишка, стільки слухали про відповідальність, духовність, а тут слова на букву «д» говоримо».

У підсумку 27 депутатів таки підтримали план заходів з реалізації Стратегії розвитку.

Повітряна тривога значно пришвидшила розгляд ще майже десяти питань, за які проголосували практично без обговорень. Після спільного виконання Гімну депутати оперативно покинули сесійну залу.