Друга спроба завершилась успіхом: як лучанка з унікальним тембром підкорила сцену «Голосу країни»

В інтерв'ю для Волинської служби новин Олександра Ройко розповіла про свою творчість, підтримку рідних, участь в «Голосі країни», популярність та особистих хейтерів, а також розкрила свої плани на майбутню кар’єру. 

- Розкажіть трохи про себе, вашу музику та творчість. Як почали захоплюватись цією сферою та зрозуміли, що саме цьому хочете присвятити своє життя?

- Співати я почала ще з дитячого садочка. На жаль, у музичну школу батьки записали мене лише в 4 класі. Тоді всім дітям було 5-6 років, мені - вже 10. Тобто я була найстарша. 

Десь в 13 років зрозуміла, що хочу співати. Тоді почала їздити на різні конкурси. Мої батьки не дуже схвалювали це бажання. Тому на свій перший конкурс я сама назбирала гроші.  Після цього в мене з’явився невеликий «бізнес-план». На конкурсах зазвичай, коли отримуєш перше місце, тобі дають приз або знижку на наступний конкурс, або, можливо, навіть гроші. Я зазвичай такі призи вкладала в наступні конкурси, на які їздила. На цьому  набралась дуже класного досвіду. Саме тоді зрозуміла, що все-таки музика – це те, що мені дуже подобається, а сцена - це те місце, де маю бути.

В 11 класі в мене стався переломний період. Я вступила на юридичний факультет і тоді було відчуття, що з музикою скоріше за все доведеться зав’язати. Адже юрист - відповідальна професія. Тож навчанню потрібно було приділяти дуже багато часу. Тому я була впевнена, що скоріше за все не буду продовжувати співати.

Але в той період траплялися різні ситуації, які показували, що потрібно повертатися до музики. Зокрема, три роки тому я вперше потрапила на «Голос країни». Це трапилось випадково. Мені написали в соцмережах, чи не хочу прийти на кастинг. Тоді мій шлях на проєкті дуже швидко закінчився, я не потрапила в команди тренерів. Але для мене це був знак, напевно, з небес, що все-таки музика - це те, чи маю займатися в цьому житті. Після цього юридична освіта відійшла на другий план. Я почала приділяти багато часу музиці.

Щодо гри на музичних інструментах. Я навчалась на вокально-хоровому відділі, але фортепіано у нас був, так би мовити, один з інструментів, на яких ми маємо грати. На жаль, у мене не зовсім добре виходило. Але вже в більш у свідомому віці зрозуміла, що мені дуже подобається звучання цього інструменту.

На перші зароблені гроші я купила синтезатор, на якому пограла десь два рази. А зараз він стоїть десь в Луцьку вдома у батьків. Але після цього я почала більше грати на фортепіано та синтезаторі. Із гітарою та укулеле та сама історія. Я просто в якийсь день вирішила, що мені хочеться спробувати.

Я дуже люблю експериментувати в плані музики. Тож пробувала себе не лише в різних інструментах, бо це було зокрема з гітарою, укулеле й фортепіано, а й в різних стилях. Зокрема раніше співала народним тембром. Був період, коли виконувала пісні дуже низьким звуком.

На жаль, гру на інструментах я ніколи не довожу до професійного рівня. Це більше щось аматорське. Але все-таки я це дуже люблю.

Наразі у мене є мрія, не знаю, наскільки вона реальна, навчитися грати на арфі, або хоча б розуміти техніку гри.

- Раніше ви вже брали участь у «Голосі країни», як наважилися вдруге спробувати свої сили?

- Було дуже складно наважитися, але я все-таки це зробила.

Для мене це - свого роду така гра. Було досить багато кастингів, відборів, багато пісень, які мені пропонували спробувати заспівати. Я до останнього не розуміла, чи я пройшла, чи ще прихожу кастинг.

- Розкажіть про «сліпі прослуховування»: вибір та підготовка конкурсної пісні, емоції після того, як повернулися тренери, а також про вокальну імпровізацію на цьому етапі.

- Три роки том, коли вперше була на «Голосі країни», для мене це було щось «вау».  Цьогоріч я трішечки засмутилася через те, що ці емоції прожила раніше. Для інших учасників все було вперше, і в них був оцей вау-ефект, а я, на жаль, його не проживала.

Щодо пісні, то я подавала зовсім інші композиції. Дуже люблю «Один в Каное», тому більшість конкурсних пісень були авторства цього гурту. Кастинг-менеджери запропонували записати інші пісні. Серед них була композиція «Котику сіренький». Я дуже боялася її виконувати. Адже вперше, коли була на «Голосі країни», співала «Червону руту». Ця композиція має автора, але можна сказати, що вона – народна, її знають всі. У мене був страх ще раз виконувати народну пісню.

Аранжування до «Котику сіренький» ми робили самі. Я щось придумувала, а мій знайомий писав гітару, допомагав з тим, щоб зробити класний мінус. І врешті пісня зазвучала дуже-дуже класно. Я комфортно почувала себе в цій композиції, тому було кайфово її виконувати.

Щодо тренерів, то, насправді. Я не зовсім зрозуміла, коли повернувся Іван. Він натиснув кнопку буквально в перші буквально секунди, але через те, що звуку під час натискання немає (він накладається вже при монтажі) то я не відразу це помітила.

Мені здається, на початку я взагалі була із заплющеними очима. Тільки вже потім відкрила очі і дивлюсь: світиться смужка від крісла до сцени, і по цьому я зрозуміла, що повернувся тренер. Оскільки в мене поганий зір, то ще вдивлялася, хто саме повернувся.

Мені здавалося, що це буде виглядати так: тренери натискають кнопку, і я відразу емоційно реагую на це, а я навіть не зрозуміла що до мене повернулись. Було весело.

Насправді дуже хотіла, щоб повернувся ще Артем Пивоваров. Не тому, що я хотіла до нього в команду, а просто він мені подобається як артист. Врешті повернулися Ваня та Надя, і це класно. Я їм дуже вдячна за це.

Щодо вокальної імпровізації, то вона не була заготовлена.

Спочатку я думала заспівати пісню The Hardkiss «Прірва» та Артема Пивоварова й Наді Дорофєєвої «Думи». Тому що це їхня спільна композиція. Але Артема попросив, щоб я виконала пісні. Це трохи ускладнило ситуацію. Я стояла й думала, як це правильно зробити. Раніше десь співала на концертах «Прірву», «Думи», яку я запропонувала, теж виконувала.  «Дежавю» Артема Пивоварова та «Вотсап» Наді Дорофєєвої ніколи в житті не співала, але ці пісні зараз на слуху. Тому виконати їх було не так важко. Складно було поєднати.

Я називаю це магією, тому що ще не розумію, як мені це вдалося. Можливо, на фоні стресу, переживань, вдалося це скласти до кучі, і, справді, воно зазвучало прикольно.

Спочатку планувала зовсім іншу імпровізацію. Але на сцені все пішло не по плану. Мені запропонували виконати пісню кожного тренера, і я вирішила, що це класна можливість. Розуміла, що якщо не вийде, то це не вставлять в ефір або, як мінімум, зроблять так, щоб це звучало краще.

Але все вийшло і я дуже рада. А коментарі хейтерів щодо цієї імпровізації насправді дуже підняли мені активу соцмережах, тож дякую їм за це.

- Як рідні підтримують вас? 

Коли я пройшла вже всі кастинги, про це знав тільки мій хлопець Толік і моя мама. Татові цього не розповідала. У нас дуже хороші відносини, але він все ж за те, щоб я була в юридичному, а не займалась творчістю. Тому вирішила зробити для тата невеличкий сюрприз. Він про мою участь в проєкті дізнався тоді, коли показали анонс зі мною.

Коли я показала це відео татові, він зі мною декілька днів не говорив. Тому що не розумів, що відбувається. Але насправді батьки та мій хлопець дуже підтримують.

Мама з татом подарували мені кулон перед «сліпими прослуховуваннями». Взагалі тоді я закинула ідею цього подарунку. Розповідала, що це дуже класний український бренд, тож було б класно мати такий кулон. Казала: мамо, можливо, ви мені подаруєте його, як знак того, що я ще раз наважилася пройти цей шлях.

Тоді мама подарувала цей кулон від себе і від тата. Але він про цей подарунок нічого не знав.

Насправді це було дуже символічно. Цей кулон був зі мною на всіх етапах голосу. Навіть коли його не було видно. Кулон завжди або в кишені, або, якщо масивне взуття, то десь в черевику, наприклад. Це дуже важлива для мене річ.

- Чому обрали команду Івана Клименка?

- З Іваном я була знайома до проєкту. Так сталося, що ми з ним працювали після першої моєї участі в «Голосі країни». Він мені дуже відгукувався в якихось своїх цінностях, в речах, які він мені пояснював тоді та чому намагався навчити. Мені було дуже страшно, відверто, тому що, на жаль, ми з ним не спілкувалися десь, напевно, рік чи півтора, в нас не було ніякого зв'язку.

На «сліпих прослуховуваннях» був страх того, що, можливо, він повернеться і скаже, що ми з тобою вже працювали, в нас не вийшло, тому хочу дати шанс іншим учасникам.  У мене було просто мільйон різних думок про те, що він може повернутися, але сказати, що не хоче брати до себе в команду. Але я розуміла, що найбільше б хотіла в команду саме до Івана. У нього дуже багато досвіду, який буде корисний, особливо для молодих артистів, що починають свій шлях.

Я переживала про те, як мене описали в рекламі ще до того, як вийшов випуск: дівчинка, яка колись працювала з тренером.  Адже люди і так писали, що на «Голосі країни» все куплено та придумано, але насправді це не так.

Взагалі я розуміла, що від кожного з тренерів можна було отримати знання. Наприклад, Артем Пивоваров мені там дуже відгукнувся як людина, як тренер. Ми часто перетинались десь за кулісами, на репетиціях. Він іноді давав свої поради.

- Ви вже згадували про кулон, який став вашим талісманом. Можливо, у вас є ще певні обряди перед виходом на сцену?

- На період участі в «Голосу країни» я вирішила, що потрібно тримати себе в тонусі. Тож в мене був такий дуже чіткий розпорядок дня, Я розуміла, що сама по собі дуже енергійна й іноді надлишок енергії міг перетворитися в не дуже хороші емоції. Тому завжди зранку бігала. Для мене це була запорука хорошого дня. Ця звичка була зі мною впродовж всього проєкту.

- Поділіться досвідом «вокальних батлів». Як проходила підготовка, чи все вдалось на сцені? Як відреагували на незвичну пропозицію об’єднатися в дует з іншою учасницею?

- У нас було кілька тижнів, щоб підготуватися до батлів. Єдине, що у нас трішки ускладнювалась задача через те, що, окрім співу, ми ще грали на укулеле. Дуже давно не грала на цьому інструменті, тож було трохи страшно, тим паче, що це були не просто певні акорди, а ціла партія, треба було дуже швидко переставляти пальці з однієї частини укулеле до іншої. Але насправді тут теж нас дуже підтримав тренер. Іван знайшов ці укулеле, придбав та переслав. 

Я, напевно, більше на цьому етапі переживала за гру на укулеле, аніж за свій вокал і взагалі за пісню. Розуміла, що дуже важливо не лише заспівати, а й показати, що ти артист. Це теж дуже важливо, як на мене.

Взагалі «вокальні батли» - етап перед яким я найбільше переживала. Хоча дуже рідко хвилююся перед виступом, але там відчувалась оця конкурсна атмосфера, що хтось зараз йде далі, а хтось їде додому.

А щодо дуету, то мені здається, там було зрозуміло по моєму обличчю, що я не дуже очікувала саме такого розвитку подій. Я почала відразу думати про те, як обережно сказати про те, що я залишаю проєкт, що не хочу рухатися далі в дуеті. Я хвилини дві дивилася в підлогу і думала про те, як скажу, що покидаю проєкт. Але потім я підняла очі й подивилася на Ваню, в цей момент прийшло розуміння того, що мені дуже цінно попрацювати з ним.

У Вані ще є улюблена фраза: «Довірся мені». Коли він це сказав, я зрозуміла, що якщо є такий виклик, то потрібно ним скористатися. Зараз я дуже вдячна за цю можливість.

Для мене це було таке пропрацювання себе. Адже потрібно було владнати всі негаразди, щоб на сцені ми звучали як одне ціле. І точно так само в плані вокалу. Мені здавалося, що буду співати «Котику сіренький» до кінця проєкту. А тут потрібно було вийти на сильні ноти й для мене це було дуже неочікувано. Я відчувала сильний ріст, що так давно не могла заспівати сильним голосом. А тут довелось зробити це за три дні, і у мене вийшло.

- Як вам досвід роботи в дуеті? Чи важко було переналаштуватись з огляду на те, що ви завжди співали сольно.

- Я це сприйняла як прикол, якщо можна це так назвати. Дуже хотіла пройти якомога далі, але розуміла, що «Голос країни» це про сильні голоси, а не про тембральних виконавців, хоча це теж потрібно, але зазвичай ближче до фіналу лишаються співаки із сильними голосами.

Попри те, що дуже хотіла пройти в третій етап, я розуміла, що, напевно, вокально до цього не готова. Розуміла, що, якщо продовжу співати так тембрально, або навіть вийду на високі ноти, сама скоріше за все не потягну цей етап. Я це сприйняла як досвід. Якщо є така можливість, то нехай буде.

- Розкажіть про співпрацю з тренером. Як вам працювалось разом із Іваном Клименком?

- Ваня дуже крутий, насправді. Я дуже щаслива, що потрапила саме до нього в команду. Він дуже підтримував, він допомагав, Він шукав нам укулеле, пісні, які ми могли чисто теоретично співати далі.

Ми завжди були на зв'язку, навіть коли ми їздили на два-три тижні додому між зніманням проєкту. Це було дуже круто. 

Іван дуже включався у всі процеси, завжди був на зв'язку. Він завжди підтримував, допомагав. Я знаю, що дуже багато учасників з ним працюють після проєкту (не в плані підписання договору). Ваня допомагає багато, слухає демки, пісні. Те, що Іван казав, що буде всіх підтримувати після проєкту, це правда. Він завжди на зв'язку. Як на мене, то це дуже класно та цінно.

- Поділіться емоціями після «кросбатлів» та вильоту з проєкту?

- Насправді я була дуже щаслива.

Розуміла, що хочу поїхати додому, відпочити. А тут ще третій етап, потрібно знову вибирати пісню. Інші учасники, які пройшли до «кросбатлів», вибирали з пісень, які вони знають. А нам, через те, що ми новостворений дует, потрібно було зробити зовсім нову пісню, яка підходила під нас двох. Плюс у нас були деякі конфлікти. Вони вирішувались, але забирали більше сили, аніж репетиції.

Ми вибули після батлу з дуже сильним учасником. Він дуже класний і як людина, і як вокаліст. Було класно програти талановитому хлопцю, який, справді, дуже круто співає. Я була задоволена, що, програли, але достойно.

- Що дала вам участь у «Голосі країни»?

- Трохи більше віри в себе. Мені багато хто писав, що я дуже впевнено виглядаю на сцені, але, якби це насправді було б так,  то, можливо, я б вже стала співачкою і мала 10 своїх пісень і альбомів, мільйон, та насправді це трошечки складніше.

Після «Голосу країни» я стала трішечки впевненіша у своїй музичній діяльності. Як мінімум, тому що вдалось вийти на високі сильні ноти, це було для мене «вау». Я знала, що можу це, але я ніколи так не співала при людях.

Також проєкт дав можливість отримати круті знайомства. Я називаю це магія, дуже рада, що ми ще раз попрацювали разом з Іваном, це дуже класно.

- У Мережі люди сперечаються про унікальність вашого тембру. Одні кажуть, що це не гарно, тому що ви зажимаєте ці звуки, а інші, що у вас направду цікавий тембр. Як це відбувається насправді?

- Насправді, я не зажимаю звуки. Ясно, якщо так робити, то тобі будуть боліти голосові зв’язки й так довго не проспіваєш. Ніколи в житті мені нічого не болить. Це справжній звук, який в мене сам  собою виходить.

Все, що пишуть, мене дуже веселило, тому що там були люди, які  ніби розбираються в музиці, вони писали, що я зажимаю зв’язки. Тут постає питання, чи точно вони розбираються в співі. Я сама не розумію, як в мене виходить такий звук, але це відбувається само собою. Мені нічого не болить, я нічого не зажимаю.

- Популярність та хейт приходять до кожного артиста нерозривно. Не можна стати відомим без появи особистих хейтерів. Як це відбувалось у вашому випадку?

- Я стала трохи таким маніяком на період проєкту, тому що дуже боялася хейтерів. Навіть коли ми раніше працювали з Ванею, казала про те, що готова бути хорошою, доброю, милою, аби тільки не було хейтерів. Я про це не думала до моменту випуску. Але десь всередині була готова до того, що будуть люди, яким це зайде, і будуть ті, кому не сподобається. Насправді дуже багато було таких коментарів було: «перший раз не зайшло, але зараз слухаю вашого «Котика сіренького» кожен день». Логічно комусь заходить, комусь - ні, і це нормально.

Перші два дні після виходу випуску в ефір я читала коментарі. В ютубі було, напевно, 70% хороших 30 поганих коментарів; інстаграм був 50 на 50; тікток – як коли (деколи ти заходиш у коментарі під відео, а вони там всі хороші, інколи читаєш відгуки під іншим відео – вони всі погані); у фейсбуці всі коментарі були класні, тому що там постила моя мама, і всі родичі з нею ми писали: «молодець, все так класно» і так далі. Тому фейсбук мене найбільше радував.

Але в якийсь момент я зрозуміла, що мої відео набирають популярності. Ролики в тіктоці набирали по мільйону переглядів, в ютубі за декілька днів - 150 тисяч, це теж дуже хороший результат, порівняно з іншими відео. Точно така сама ситуація в інстаграмі. Зазвичай після «Голосу країни» в середньому 200-400 людей. На мене за період проєкту підписалося більше тисячі.

І щоб не відволікатися на хейт, дивилась на статистику. І я дійшла до того, що десь в період від першого до другого епізоду я прокидалась вранці о 4 й о 6 годині, щоб перевірити її. Мене це направду рятувало від хейту. Плюс класно було потрапити в топ-5 людей, які найбільше набрали переглядів за сліпі прослуховування.

- Які плани на майбутню творчість поза межами проєкту?

- Насправді хочеться вже нарешті випустити якусь свою пісню. Я ніколи в житті ніколи не давлю на себе і, наприклад, зараз дуже багато учасників з «Голосу країни» випускають свої релізи, поки ще тримається аудиторія від проєкту. Я з цим не спішу, бо розумію, що мої люди завжди будуть зі мною. Хочеться випускати справді класну, якісну музику.

Зараз мрію про фіти з Krutь та Ptashkin. Я дуже в це вірю, так само як вірила з проєктом «Голос країни», щоб буду стояти на омріяній сцені. Точно так само мрію і вірю в те, що рано чи пізно будуть фіти. А поки планую писати власні пісні й випускати їх.

Читайте також:

• Вечір драйву, емоцій та допомоги ЗСУ: Yaktak запалив у Луцьку
• Вибив дружину відомого співака з Волині у батлах: переможець «Голосу країни» продає свій кубок
• З фронту на сцену: у Луцьку військовослужбовиця заспівала разом із Тіною Кароль
• «Кинув» молоду співачку? Колишній підопічній відомого артиста з Луцька Монатіка доводиться жити в кредит