«Перші рядки народилися під час прощання з Юрієм Руфом»: воїн 14-ї бригади Руслан про шлях від сцени до окопів

Про це йдеться на сторінці 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

«Пригадую, після смерті Юрія Руфа один з моїх друзів сказав: «Він сто відсотків попаде у Вальгаллу». У скандинавській міфології це місце вічної слави полеглих героїв. Воно точно має належати Юрію – патріоту та палкому борцю за все українське. Ці засади стали основою створення мого рок-гурту «Новимний Кудень» у 2015 році», – розповів воїн.

Музичний шлях Руслана почався, коли йому виповнилося 17 років. Тоді, в 1998 році, він придбав омріяний барабан.В наступні десятиріччя Руслан був вокалістом у складі різних рок-гуртів на багатьох фестивалях та концертах. Так тривало до початку Революції Гідності, тоді чоловік тимчасово призупинив музичну діяльність:

«Я одразу прийшов у «Правий сектор». Мене спитали: «Як тебе записати?». А в мене тоді був ірокез на голові, тож позивний придумав – Могавк. Я свого часу зачитувався романами Джеймса Фенімора Купера, тож знав, що могавками називали одне з індіанських племен ірокезів, і що вони голили голови саме у такий спосіб».

З 2015 року в складі рок-гурту «Новимний Кудень» Руслан збирав гроші для різних підрозділів Збройних Сил України, виступами підтримував бойовий дух захисників. Тепер чоловік служить у лавах 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Його пісні продовжують лунати бойовими порядками, підіймати до боротьби, нагадувати славні сторінки української історії.

«Сюжети багатьох пісень натхненні нашим героїчним минулим, а також процесами, які ми переживаємо сьогодні. Вони про творчу інтерпретацію нашої історії, необхідність творити зміни». – йдеться у дописі.

Руслан їх творить щодня, разом із Князівськими воїнами. Вони розповідають про рішучість Руслана в боях, під шквальним вогнем авіації та артилерії. Але воїн пережите згадує неохоче. Лиш жартома каже, що звикнути можна до всього, крім окопних мишей, які гризуть все, навіть цигарки.

Інші музиканти гурту також долучилися до лав ЗСУ. Барабанщики та гітаристи стали піхотинцями, артилеристами, операторами дронів, бойовими медиками. Вони продовжують тримати зв’язок, підтримувати один одного. А у хвилини затишшя повертаються до музики.

Так народилася пісня «Не сльози, а лють». Вона побачила світ цьогоріч 25 січня – в роковини загибелі на фронті Ігора Федорчака, співавтора музики до цієї композиції. 

Над синглом працювали одразу два тернопільських гурти: «Новимний Кудень» та Etterion. 

«Попри всі труднощі, Руслан вірить, що прийде час, коли Україна святкуватиме перемогу. Тоді він з друзями змахне пил з музичних інструментів, щоб з новою силою заграти українську пісню. Вона сповістить всіх, що настав новий день. До речі, саме так із секретної мови українських кобзарів перекладається назва гурту «Новимний Кудень», –  зазначили у 14 бригаді.

Читайте також:

• «Тяжко звикнути, що вже не в полоні»: історія бійця з Волині, якого вдома чекали дружина та троє синів
• Історія бійця волинської бригади та кота Бенжаміна, який «ходить в СЗЧ»
• Замість студентського життя – війна: історія воїна зі «Сталевої сотки», який у 18 став на захист України