«Тяжко звикнути, що вже не в полоні»: історія бійця з Волині, якого вдома чекали дружина та троє синів

О 9:00 – хвилина мовчання. Після – гімн. Почувши його, захисники прикладають долоню до серця і співають, - йдеться в сюжеті Суспільного. 

Найближчий місяць вони проведуть у Центрі реінтеграції. Як усе відбуватиметься і що робитимуть оборонці, розповідають під час інструктажу, зазначає керівник групи реінтеграції Дмитро Янталець.

«Перший тиждень для нас є золотим, тому що ми налагоджуємо взаємодію, спілкуємося з нашими побратимами. Ми відповідаємо на їхні запитання на постійній основі та проводимо обов’язкову процедуру постізоляційного дебрифінгу. Також мої колежанки-психологині проводять діагностику і розпочинають процес індивідуальних психологічних консультацій», - додає Дмитро Янталець. 

Перші дні після звільнення – це комплексне медичне обстеження: зважування, кардіограми, огляд дерматолога, терапевта, психіатра та тестування на інфекції.

«Ми тестуємо на чотири інфекції: ВІЛ, вірусні гепатити B і C, а також на виявлення трепонеми», – розповів начальник інфекційного кабінету Руслан Мельник.

«Думки про сина та дружину допомогли пережити полон»

З травня 2022 року у полоні перебував оборонець із Запоріжжя. Він виходив з «Азовсталі».

«З червня 2023 року не було жодного дня, щоб нас не чіпали», – розповідає боєць.

Одна з поширених проблем – пошкоджені зуби, каже лікар-стоматолог Василь Попик.

«Немає жодного пацієнта без проблем. Погане, неправильне харчування, травми, переломи – таких випадків дуже багато», – зазначає він.

Завдання медиків у перші дні – оцінити стан здоров’я звільнених та призначити необхідне лікування. За потреби – направити на високоточні обстеження, пояснює заступник командира з медичної частини Сергій Макаров.

«Наше завдання – комплексно і повноцінно оцінити стан, визначити план подальшої реабілітації та лікування», - зазначає він.

«Ніч без сну: емоції та очікування»

У вестибюлі одного з корпусів, де мешкають оборонці, зустрічаємо Олега Попова. З російської неволі він повернувся 5 лютого.

«Вчора цілий день ми просто моніторили ситуацію, чекали списки. Ми за них дуже раді, що вони витягли свій щасливий квиток на обмін. Перший тиждень – це сплеск емоцій, і його треба пережити», – каже звільнений військовополонений.

Не спали кілька діб, розповідають Василь та Олександр. Спочатку – через очікування обміну, поки їх доправляли до кордону, а цієї ночі – через емоції.

Олександр Дмитрук з Волині. Вдома на нього чекають дружина та троє синів. У російському полоні він провів майже рік.

«Який настрій? Дома, не в полоні, а вдома. Важко звикнути до цього і прийняти нову реальність», – підкреслив Олександр.

Боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Василь Герій із Тернополя потрапив у полон наприкінці листопада минулого року в районі Часового Яру. Він був серед тих, хто біг до українського кордону.

«Радості було багато! Дивився, як хлопці першими побігли, спочатку не наважувався, а потім і сам побіг. Хотілося вже додому, в Україну. Там ще багато наших хлопців, усі чекають на обмін», – каже воїн.

Василь поки не встиг зв’язатися з рідними. Пригадує номери телефонів, тому передає їм вітання через журналістів.

«Вітання батькам, татові, мамі, родичам, знайомим. Живий, здоровий. Дуже радий, що повернувся в Україну. Я вас усіх люблю! Чекайте вдома», – додає Василь.

Читайте також: 

• Історія бійця волинської бригади та кота Бенжаміна, який «ходить в СЗЧ»
• Замість студентського життя – війна: історія воїна зі «Сталевої сотки», який у 18 став на захист України
• «Рай на землі» в обмін на зраду: історія захисника Зміїного Юрія Кузьмінського з Волині