Після важкого поранення знову пішов на фронт: історія водія «Сталевої Сотки» з Волині

Історію воїна переповіли на фейсбук-сторінці бригади.

«Але прийшла медсестра – і нахлобучила батька. Мовляв, син сам собі ім’я вибрав – має бути Миколою! – усміхаючись, розповідає родинну бувальщину старший водій мінометної батареї 2 механізованого батальйону 100 омбр Микола Трубій».

Виріс хлопець у рідному Горохові, що на півдні Волинської області. Здобув фах тракториста-машиніста широкого профілю, відслужив «строчку». Але оскільки у буремні 1990-ті в Горохові було сутужно з роботою – вирушив її шукати:

«Сів на маршрутку – доїхав до Ковеля. На вокзалі купив газету, побачив оголошення «Потрібні водії». Вже наступного ранку приступив до виконання службових обов’язків, – згадує пан Микола, – А згодом зустрів там і свою долю – ковельчанку Людмилу».

У 2015-му, під час АТО, Микола став до лав ЗСУ. Спочатку служив у ремонтно-відновлювальному полку, а згодом підписав контракт на службу в батальйоні «Волинь».

До речі, під час перебування на позиціях поблизу Станиці Луганської Микола (у дуже несподіваний спосіб!) одержав свій позивний. Якось командир роти по радіозв’язку давав чергові роз’яснення бійцям і, вочевидь, хотів сказати щось на кшталт: «Боєприпаси підвезе Коля». Але з невідомих причин замість «Коля» вимовив «Кіля». Усім було весело, а до пана Миколи відтоді міцно приклеїлося справді оригінальне псевдо…

Згодом було важке бойове травмування голови. Під час операції Миколі видалили добрячу частину кісток черепа. Певний час він жив у буквальному розумінні «з діркою в голові» – просто під шкірою пульсував головний мозок… Пізніше чоловікові зробили краніопластику – відновили цілісність черепа за допомогою спеціальних пластин.

У 2019-му «Кіля» звільнився із ЗСУ, одержав групу інвалідності і був виключений з військового обліку.

Та вранці 24 лютого 2022 року чоловік одним із перших прийшов під стіни ТЦК:

«Я так боком-боком, тихенько, не привертаючи до себе особливої уваги. А тоді – 24 лютого – крепко до тих добровольців і не придивлялися», – сміючись, розповідає Микола Трубій.

Відтоді «Кіля» вправно «шоферує» у «Ковельському» баті нашої «Сталевої Сотки» (колись це був 54 об 100 обр ТрО, а зараз – 2 мб 100 омбр).

Фірмовою «фішкою» бронеавтомобіля «Гюрза», що ним наш герой «залітає» якнайближче до передових позицій… є музика!

«Якщо евакуюю поранених, або загиблих – на музику табу. Та коли «на борту» всі живі-здорові – чого сумувати? Хлопці самі відразу просять: «Миколо, врубай на повну!». Піднімає настрій, налаштовує особовий склад на позитивний лад», – пояснює наддосвідчений фронтовий водій.

Та й загалом психологія на війні – велика штука, переконує «Кіля»:

«Якось я вивозив перший раз на позицію молодого хлопчину. Видно по ньому, що боїться – якраз сидів біля мене, – розповідає Микола, – Кажу йому: не переживай, козаче. У мене такі РЕБи стоять – найкращі в ЗСУ! Найновіша розробка – навіть коли на оптоволокні дрон підлітає, ті РЕБи палять щось всередині – і він падає. Дивлюся – хлопець уже заспокоївся! І хай я йому безбожно «начесав» – результат такої психологічної підтримки очевидний!

Маючи величезний бойовий досвід (чотири роки – 2015-2019 – в АТО/ООС; п’ятий рік служби під час «повномасштабки»!), фронтовий шофер-веселун «Кіля» навіть і не думає втрачати оптимізму:

«Перемога точно буде за нами! Головне не падати духом і завжди бути на позитивчику! Орків більше, але ми – козаки! Тож свого копняка в ср*ку вони неодмінно одержать!».

Читайте також:

• Пройшов Серебрянський ліс, пережив важке поранення: історія ветерана Віктора Рябчуна з Волині
• «Дрон можна замінити, життя побратима – ні»: історія захисника з Волині
• Знайшли кохання у черзі до ТЦК: історія подружжя військових з Волині