Планував купити будинок і створити сім’ю, але всі плани перекреслила війна: ворожий дрон забрав життя Героя з Волині

Сергій виховувався у багатодітній сім’ї Калини Олександровича та Людмили Василівни Близнюків разом зі ще двома братами та сестрою. Після закінчення місцевої школи парубок подався навчатися в Колківське СПТУ № 24 на водія, - пише видання Нова доба.

– Старший наш брат Олександр нині на житомирському полігоні, а молодший Роман воював із перших днів повномасштабної війни до листопада минулого року, потім його демобілізували, оскільки має троє діток, – розповідає сестра загиблого Героя пані Наталія. – Коли почалась російсько-українська війна, Сергій брав участь в АТО у складі 14-ої ОМБр і за рік повернувся додому. Нічого про бойові дії нам не розповідав, а от поспілкуватися на будь-які інші теми любив. Був дуже комунікабельний, до кожного мав підхід, вмів пошуткувати й був душею компанії, незалежно від того, чи це були молоді чи старші люди. Навіть на 15 років молодші, його кликали у свою компанію, бо був дуже товариським.

Після АТО він повернувся до мирного життя. Офіційної роботи не мав, але періодично їздив на заробітки по Україні. Добре знав будівельну справу, мав золоті руки.

Сергій Близнюк проживав із мамою та молодшим братом. Батько помер п’ять років тому, він був електриком. Мати працювала кухарем у колгоспі, потім у школі, нині пенсіонерка. Сестра Наталія мешкає в колишньому Турійському районі, старший брат оселився на Рівненщині.

У свої вже немолоді роки Сергій ще не створив власну сім’ю, проте мав жінку, з якою планував спільне майбутнє. Останнім часом перед мобілізацією господарював вдома, інколи допомагав у тій чи іншій справі сельчанам.

8 вересня 2022 року знову став у військовий стрій, цього разу в складі 24-ої ОМБр у якості кулеметника. Воював здебільшого на Бахмутському напрямку – Слов’янськ, Часів Яр. За сумлінне виконання бойових завдань отримав медаль «За оборону міста Бахмут». За два роки жодного разу не був у відпустці, хоч мав певні проблеми із ногами й була потреба в лікуванні.

– Брат телефонував часто і до багатьох із нас, коли не був на нулю, – продовжує пані Наталія. – Говорив про все, окрім війни. Звісно, іноді щось казав, зокрема, що було тяжкою, але коли відходили трохи далі від бойових дій, то мали змогу відпочити. Бувало й таке, що приходили з позиції, не знаючи як це їм вдалося. Їсти вистачало, але було й таке, що топили сніг, коли не було води. Найбільше Сергій хотів, щоб швидше закінчилась війна, планував купити будинок, створити сім’ю та жити повноцінним життям.

Однак війна перекреслила усі надії та сподівання – 2 жовтня внаслідок удару FPV-дроном противника молодший сержант Сергій Близнюк загинув на Донеччині.

10 жовтня родина, друзі, жителі Красноволі, Колок, інших сіл Колківської громади попрощалися зі своїм сином, братом, другом, хорошим сусідом та щирим патріотом нашої країни, провівши його до місця вічного спочинку.

За спокій душі Захисника Сергія Близнюка молилися у храмі Архистратига Михаїла ПЦУ с. Красноволя. Поховали Воїна із усіма військовими почестями.

Щирі співчуття сім’ї загиблого захисника України. Вічна пам’ять Воїну Сергію Близнюку, котрий віддав своє життя за незалежність нашої держави. Слава Україні, Героям слава!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Декілька днів вважався зниклим безвісти. Як виявилося згодом – загинув у бою із декількома побратимами: історія Героя з Волині
• Загинув унаслідок ворожого штурму: воїну з Луцького району просять присвоїти звання Героя України
• Війна забрала життя батька й сина: 22-річному волинянину присвоїли найвищу державну нагороду