Вишивальниця з Волині

Поліна Олексіївна — вчителька історії у школі села Межисить Самарівської громади. У вільний від роботи час вона займається вишивкою. Це захоплення з дитинства: ще у п’ятому класі вона вперше вишила рушник. Сьогодні її роботи — це не лише хобі, а й частина родинної історії.

У колекції волинянки є весільний рушник, якому вже 34 роки, і сорочки, які вона вишивала для синів. Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс.

«В кінці 70-х, початок 80-х — моє таке далеке дитинство, і бабуся постійно за ткацьким верстатом, а мама — за вишивкою. Рукоділля в крові. І бабуся завжди казала, що з мене буде великий толк, тому що в мене дійсно тягло до цього. І вже десь з класу п’ятого я навчилась вишивати. Це — релакс від всього, який дозволяє заспокоїтись, який дозволяє розслабитись», - розповідає майстриня.

Поліна Олексіївна показує особливо цінну вишивку — весільний рушник.

«Рушник наш з чоловіком, на який ми ставали, коли поєднували наші долі, йому вже 34-й рік. Він буде йти з нами до кінця нашого життя. І це те, що час від часу дістається. Ця вишивка серцю дорога. Те, що вишивається дітям, — дуже дороге серцю. І, можливо, вже мої сини в ці сорочки не влізуть, тому що вже вони в плечах стали ширші, вони вже змужніли, тому що ще школярами були. Але за цю чорну сорочку пропонували 5 тисяч, але я її не віддам і за більші гроші, тому що вона була вишита для моєї дитини», - ділиться волинянка.

Аби вишити один рушник, іде місяць-півтора, бо ще ж робота в школі і домашнє господарство. Вишиває і на замовлення.

«Ручна робота цінується. Машинної вишивки багато. Але те, що зроблено з любов’ю.... Дуже багато рушників "під ноги" замовляють, тому що от цікавить саме ручна робота. На ікони багато рушників. Колись, в моєму дитинстві, багато вишитих картин мамою в дівоцтві було, а потім їх в сільських хатах поховали, поприймали. Ну, тому що стало це немодно. А подивіться, скільки картин зараз знов вишивають», - каже Поліна Олексіївна.

Коли більшість людей уже лягають спати, Поліна Олексіївна передусім контрольні перевіряє, а вночі ще й до вишивки береться.

Жінка тішиться: донечка теж захопилась вишиванням. Це вже сімейне. Чоловік працює водієм на швидкій. Від доньки отримав особливий подарунок.

«В інтернеті попалась вишивка, де над фурою далекобійника ангел тримає руки. Він: "От би мені таку, от би нам на швидку таку!"І Яна захопилась цим, і неможливо було найти цю схему. І вона зрештою замовила. Її виготовили в індивідуальному підборі. Вона єдина на всю Україну. Там "швидка" пророблена. Оця робота, хоча не мною зроблена, зроблена донькою, але я її дуже люблю. От вона подарувала її працівникам швидкої в нас в селі», - додала волинянка.

Кожен хрестик — немов мамина молитва. Особливо тепер, коли один із синів на фронті. Поліна Олексіївна — вчителька, яка не просто навчає історії, вона — жінка, котра кожним стібком, кожною вишиванкою тримає ту нитку, яка з’єднує цілі покоління.