«Синку, ще твій час прийде…» - боєць 100-ї бригади Володимир Старушик продовжив справу батька

Його шлях до війська став продовженням захисної справи батька, який служив у тій самій бригаді й був поранений, - розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

– Мій батько, Володимир Миколайович, тривалий час служив у Державній прикордонній службі України. Він уже був на пенсії – та дізнавшись про повномасштабне вторгнення, став до лав 100 бригади. Служив на посаді головного сержанта батальйону (дивитися «весняне» фото, зроблене у квітні 2023 року під час виконання бригадою бойових завдань на Лиманському напрямку). Мені теж хотілося в ЗСУ ще у лютому-березні 2022 року, – розповідає Володимир Старушик-молодший, – Ми багато говорили на цю тему з татом. Він мене не відмовляв, але казав: «Синку, ще твій час прийде…». Зрештою, так воно і сталося.

Якраз у той час, коли син мобілізовувався до лав ЗСУ – батько зазнав важкого поранення. Після лікування та реабілітації Старушик-старший повернувся до строю. Та за кілька місяців таки змушений був звільнитися з війська за станом здоров’я – наслідки поранення заважали продовжувати службу. Ось і виходить, що час сина справді настав – час прийняти від батька «естафету» захисника України.

Старушик-молодший також перейняв від батька шалену любов до футболу:

– У 2008 році мама, Світлана Степанівна, купила мені – дев’ятирічному хлопчаку – першу футбольну форму. Це була форма англійського «Ліверпуля» з ім’ям Стівена Джеррарда. Моїй радості не було меж! – захоплено розповідає боєць «Сталевої Сотки». – А навесні 2009-го тато їздив у Київ на півфінал тоді ще Кубка УЄФА між «Динамо» та «Шахтарем». І привіз мені футболку київського «Динамо» – нашого із ним улюбленого українського клубу!

До речі, Старушики не лише є футбольними уболівальниками – самі любили поганяти м’яча:

– За молодих років батько був знаним у наших краях футболістом! Слава про нього ходила далеко за межами наших рідних Замшан (село у Ковельському районі Волинської області). Розповідають, що м’яч на футбольному полі буквально «приклеювався» до його ноги – тож мав прізвисько «Протас» (на честь форварда «Дніпра» і «Динамо» Олега Протасова). Також був рекордсменом із набивання футбольного м’яча – рахунок ішов на тисячі разів! – із захватом розповідає Володимир Старушик-молодший про Володимира Старушика-старшого. – Я теж страшенно люблю грати у футбол і баскетбол – хоча тут, на війні, звісно, геть не до цього…

На повернення свого «Кур’єра» з фронту чекають батьки, сестра Юля, а також кохана дружина Тетяна – 31 серпня 2024 року, вже перебуваючи на службі, Володимир «розписався» з дівчиною, з якою вони знайомі ще з часів спільного навчання у Луцькому національному технічному університеті.

– Ми просто офіційно оформили свої стосунки, а весілля справити можна буде і після Перемоги! – впевнено каже Володимир.

Читайте також:

• «Під час АТО ми дивилися під ноги, а зараз – спостерігаємо за небом», - командир з волинської бригади
• Зі служби в поліції — на фронт: історія волинського захисника, який рік воює на найгарячіших напрямках
• «Постійно з дружиною і сином», - поліцейський з Волині проходить реабілітацію після важких поранень