Довгий час рідні та близькі жили надією, та згодом підтвердилася трагічна звістка: спогади про Героя з Волині

Анатолій Зубар народився 27 серпня 1964 року. Він був людиною честі, сили духу та великої любові до своєї Батьківщини. Коли на українську землю прийшла велика війна, він, не вагаючись, став на її захист. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами вирушив обороняти Київщину, щоб зупинити ворога і не допустити його просування вглиб країни. Спогади про Героя опублікувала Старовижівська селищна рада.

7 березня 2022 року під час запеклих боїв із російськими окупантами у населеному пункті Дмитрівка Бучанського району Київської області життя Героя обірвалося. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, проявивши мужність, стійкість і справжній офіцерський характер.

Довгий час рідні та близькі жили надією, адже спершу захисник вважався зниклим безвісти. Та згодом підтвердилася трагічна звістка про його загибель. У пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї громади він назавжди залишиться людиною великої гідності, добрим, щирим і відданим своїй справі.

За особисту мужність і героїзм, проявлені у боротьбі за незалежність України, Анатолія Зубара було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця висока державна нагорода стала символом вдячності українського народу за його жертовність і відданість Батьківщині.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Його подвиг назавжди вписаний у новітню історію України, у боротьбу за свободу, гідність і майбутнє нашої держави. 

Читайте також: 

• Після успішного завдання побратими натрапили на ворога: спогади про батька трьох дітей, Героя з Волині Сергія Ремінського
• Рік і вісім місяців мати жила надією, що син повернеться додому живим: історія захисника з Волині
• Матерям двох полеглих Героїв з Волині вручили посмертні нагороди синів