Від фітнесу до фронту: історія бійчині з Луцька, яка служить у батальйоні безпілотних систем 100-ї бригади
Лучанка Юлія, яка до війни працювала фітнес-тренеркою та масажисткою-реабілітологом, нині виконує бойові завдання у складі батальйону безпілотних систем 100 окремої механізованої бригади. Дівчина з позивним «Аказа» керує наземними роботизованими комплексами, доставляє на позиції боєприпаси, воду та евакуйовує поранених і загиблих побратимів. Захисниця каже, що після двох років волонтерства зрозуміла: хоче бути серед тих, хто безпосередньо наближає перемогу України.
У цивільному житті лучанка Юлія закінчила факультет фізичної культури, спорту та здоров’я Волинського національного університету імені Лесі Українки, інформує 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ.
Дівчина працювала за здобутим у виші фахом: була фітнес-тренером, а за сумісництвом – ще й масажистом-реабілітологом. З початком повномасштабного вторгнення Юлія поринула у волонтерську діяльність. За два роки – влітку 2024-го – вирішила рухатися далі.
«Зрозуміла, що потрібно щось змінювати. Волонтерства мені стало замало. Захотіла бути серед людей, які безпосередньо наближають таку бажану усіма нами Перемогу», – розповідає дівчина.
Ставши до лав батальйону безпілотних систем 100 омбр, бійчиня освоїла фах оператора БпЛА. Щодо псевдо Юлія довго не вагалася: стала «Аказою» – це «топовий» персонаж з її улюбленого аніме.
«Осідлавши» БпЛА, лучанка почала пильніше приглядатися до наземних роботизованих комплексів.
«Якщо FPV-дрон може доставити 3 кг вантажу, то НРК – 150-300 кг!» – з неабияким захопленням пояснює «Аказа».
Хоча виконання поставлених командуванням завдань Юля воліє називати не «доставкою вантажу», а «виконанням місій». Адже наземний дрон везе на позиції життєво необхідні речі: боєприпаси, акумулятори, харчі, воду… У зворотньому ж напрямку не раз доводилося вивозити поранених. Траплялися й випадки евакуації тіл побратимів, які поклали життя за Україну. «Аказа» зізнається, що саме евакуаційні місії – найвідповідальніші. Бо добре усвідомлюєш ціну найменшої неточності…
Водночас, дронарка «Сталевої Сотки» підкреслює, що її обов’язки не обмежуються керуванням наземним дроном.
«Сьогодні ти за пультом. Завтра – механік. Позавтрому – помічник зварника. Також мусиш уміти паяти, «прошивати» тощо. Бо оператор НРК – це, насамперед, готовність до будь-якої робити, яка треба виконати тут і зараз», – підсумовує лучанка.
Тим часом на рідній Волині на відважну бійчиню 100 омбр чекає її родина: батьки Лариса Борисівна та Олександр Іванович, молодший брат Владислав, а також чотирилапий улюбленець – кіт Лунтік.
Читайте також:
- Від мебляра до майстра артилерійського озброєння: історія бійця волинської 100-ї бригади
- Колумбієць, який воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині
- «Мене витягнули з пекла»: поліцейський-доброволець з Волині розповів про бойовий шлях, поранення і реабілітацію
Будь в курсі усіх новин
