Від мертвих тварин до підгузків: чим волиняни засмічують каналізацію і хто це все прибирає 

На роботу і вдень, і вночі 

Микола Кормільченко (на фото) ось уже вісімнадцять років трудиться на дільниці водовідведення КП «Володимирводоканал» слюсарем аварійно-відновлювальних робіт. Працьовитий, небагатослівний, щирий, фахівець своєї справи. Його люблять та поважають колеги. Попри те, що є на заслуженому відпочинку, продовжує працювати. Зізнається, не може вдома сидіти без діла. Та й копійка не завадить до пенсії. У його обов’язки входить чистка каналізаційних мереж.  

Робота не з престижних, до того ж зі специфічним запахом, оскільки доводиться мати справу з нечистотами. Але вкрай необхідна, оскільки забезпечує нормальне функціонування комунікаційних систем міста і дозволяє людям жити у комфорті. Без таких робітників, як Микола Михайлович, повноцінне існування каналізації неможливе, і саме вони запобігають забрудненню навколишнього середовища нечистотами, розвитку інфекційних захворювань та епідемії.  

Щодня аварійні бригади працівників дільниці водовідведення водоканалу працюють на кількох ділянках міста. Виїжджають туди, де є засмічення або аварійні ситуації. Роблять це і вдень, і вночі, сама ж робота інколи затягується на години. 

Знахідки в каналізаційних стоках 

Микола Кормільченко не любить про себе розповідати, за нього говорить трудова книжка, у якій зазначено понад сорок років стажу, половина з яких пропрацював на водоканалі, а також - руки.  

«Чого тільки їм (рукам) не доводилось торкатись? – жартома говорить він. – Усі «скарби» міста проходять через них. Адже для того, щоб прочистити мережу, спочатку збирається поверхневий бруд, потім промиваються труби водою під тиском. Якщо мережа усередині забита сміттям, його збирають руками. Засмічення мереж може призвести до затоплення підвалів, витоків стоків та витоків з каналізаційних колодязів і люків». 

За вісімнадцять років роботи Микола вивчив усі мережі, та знає їхні проблемні ділянки. Щоденно на дільницю водовідведення надходить від 3-8 викликів, що стосуються не лише засмічення водостоків, а й інших неполадок. Під час роботи доводиться спускатись у колодязі глибиною у кілька метрів. Робиться це за допомогою драбини у захисному костюмі та шланговому протигазі, при цьому обов`язково працівника «страхують» спеціальним рятувальним поясом.  

«Щоденно тонни побутового сміття проходять каналізаційними мережами Володимира: ганчірки, підгузки, засоби особистої гігієни, пакети, харчові відходи. І це – далеко не повний перелік, - продовжує розповідати Микола Михайлович. – Викидають шприци, виливають помиї, які утворюють кулінарний жир, що змішується з нерозкладними відходами, і перетворюється на кам’яні брили. Загалом, все, що тільки є, кидають у каналізацію. Викидають і не думають про те, що все це призводить до забиття труб, перетворюючи їх на смітник, а також забиває решітки, встановлені на  каналізаційно-насосній станції.

Чого тільки не знайдеш у каналізації: від мертвих тварин – до одягу. А якось по вулиці Ковельській з каналізаційного колодязя витягнули кілька мішків із будівельним сміттям. Трапляються й кумедні випадки. Якось чистили мережі, звідки витягли спідню білизну та розвісили її на кущах у дворі будинку. І коли мешканці виходили з дому, обговорювали, чия вона? Та найчастіше маємо справу з харчовими відходами. Тож деколи відчуваєш себе гастроентеролом-сміттярем. З одного боку смішно звучить, з іншого - сумно. Бо люди шкодять самі собі, кидаючи в унітаз різні речі, чим забивають каналізацію».

На цю роботу погодиться не кожен 

Колеги пригадують перші дні роботи Миколи на водоканалі. Тоді якраз прокладалися каналізаційні мережі у районі цукрового заводу, і потрібно було виконати складні роботи на чималій глибині. Ніхто не ризикнув цього зробити, крім нього. І таких ситуацій упродовж усіх років було чимало.  

«Як робити, то робити», - завжди повторює ці слова, які є його лозунгом, Кормільченко. І вони не розходяться у нього з ділом. На запитання, чи кожен зможе працювати на такій роботі, заперечливо хитає головою. 

«Не кожен зможе мати справу з нечистотами, тому траплялися випадки, коли людина, пропрацювавши кілька днів, розраховувалась. Є люди, які бояться замкнутого простору, тож не кожен наважиться спуститись у каналізаційний колодязь, де інколи фекалії на голову летять, вже не говорячи про специфічний запах. Але до усього звикаєш».  

Урешті, саме такі фахівці, яких не завжди помічають, забезпечують комфорт і життєдіяльність міста.  

 Жанна БІЛОЦЬКА

Читайте також: 

• У Європейській системі закупівель оголосили тендер з реконструкції очисних споруд Луцька
• Вирва розміром з третину двору: жителі Луцька скаржаться на комунальників, які роками не ремонтують яму
• Один вибрався сам, а двоє були непритомними: рятувальники дістали чоловіків з вигрібної ями