Від борщу з в'юнами до бобівників: що готували прабабусі на Волині?
Волинська кухня — це не лише ситні та смачні страви, а й неймовірна винахідливість господинь. Нині, завдяки спогадам жителів краю та роботі дослідників, ми відновлюємо рецепти, які зберігають унікальний код нашого краю.
Журналісти ВСН поспілкувалися з жителями сіл Волині та працівниками ВСП «Любешівського технічного фахового коледжу Луцького національного технічного університету», аби дізнатися, які страви готували волинські прабабусі.
Картопля та весняна зелень
Для пані Надії з Турійщини найріднішим смаком дитинства залишаються запечені страви, які готувала її бабуся. Головною зіркою столу були ліниві пироги.
«Бабця готувала такі ліниві пироги. Сиру картоплю терли і обов’язково віджимали через марлю. Додавали трохи вареної бульби в мундирах та муку», — розповіла пані Надія.
Особливої уваги заслуговувала начинка та спосіб запікання, що надавав страві неповторного вигляду: «Робили такі пироги з домашнім сиром, сіллю та великою кількістю кропу. Пекли на бляшці, змащеній олійкою. Вони виходили такі червоненькі, запечені — ми їх їли зі сметаною або шкварками».
Окрім картоплі, на весну готували легкі, але поживні перші страви з того, що давала природа. Бабуся пані Надії варила особливий суп із першої зелені:
«Ошпарювали молоду кропиву, рвали листочки що були на самому верху. Додавали щавель, картоплю, і засмажували це морквою з цибулею. А потім ще в тарілку шкварки давали».
Любешівські делікатеси
Тетяна Кравченко, представниця ВСП “Любешівського ТФК ЛНТУ”, разом з колегами вже роками збирає регіональні рецепти у спеціальний збірник. Вона розповіла, що деякі місцеві інгредієнти, як-от в'юни, є справжнім гастрономічним ексклюзивом.
«Дійсно, таку рибу як в’юни — я по Україні ніде більше не бачила. Їх сушили, а потім кидали в борщ. Взимку з кислої капусти варили капустняк і туди додавали цю сушену рибу», — зазначила пані Тетяна.
Вражає й те, як раніше обходилися без холодильників, створюючи тривалі у зберіганні ласощі, які сьогодні ми б назвали снеками. Наприклад, мандрики: «У сир додавали яйця, сіль, робили такі плескаті кульки і сушили їх на печі. Ці мандрики використовували ціле літо».
Не менш цікавою була технологія приготування домашніх чипсів, які робили з гарбуза. Вони були настільки самодостатніми, що з них навіть готували десертні напої:
«Нарізали гарбуз пластинками, з одної сторони солили, з другої солодили і посипали льоном. У печі підсушували — вони були дуже смачні, з них навіть кисіль можна було варити без крохмалю».
Окремим кулінарним шедевром, який і сьогодні підкорює гурманів на всеукраїнських конкурсах, є сир, запечений у маслі. Це надзвичайно поживна страва, яку іноді роблять кольоровою, додаючи природні барвники — сік моркви або лісові ягоди.
«Мені, наприклад, цей сир у маслі дуже подобається. Це калорійна бомба, звичайно, на теперішній час, але він такий цікавий! До нього можна і млинців із картоплею напекти — і їсти цей сир разом із ними», — поділилася власним смаком пані Тетяна.
Традиції поліської печі
Поліська кухня багата на страви, де одна й та сама картопля чи гарбуз перетворюються на різні за текстурою делікатеси завдяки магії печі. До прикладу, кльоцки варять не у воді, а в молоці:
«Картоплю сиру натерти, віджати сік, зформувати кульки і покласти у кипляче підсолене молоко. Варять їх, а при подачі ще шматочок масла кладуть».
Якщо ж картопля залишалася після сніданку, з неї готували картопляні котеники — швидкий та ситний перекус: «Колись моя бабуся на сніданок у печі готувала картоплю, м’яла її, додавала шкварки. І коли вона залишалась, з неї робили такі кульки, ставили на сковорідку і знову в піч запікати».
Особливе місце в серцях любешівців займають гарбузові млинці. Їхній секрет — у правильній підготовці овоча та способі випікання, що дарує страві ледь помітний аромат багаття:
«Гарбуз має бути запечений, тоді його збивають у п'юре та перемішують до однорідної маси з тістом. Воно піднімається, бродить, а тоді на сковорідці, саме перед вогнем, запікають. Це полум’я дає такий легкий смак і запах диму».
Окрім описаних рецептів, місцеві господині мають в арсеналі ще чимало страв, які передаються з покоління в покоління. На Поліссі дехто досі готує бобівники — вареники з бобовою начинкою, де навіть тісто може бути картопляним. Також популярними є квасоля, тушкована з морквою та деруни з додаванням бобу або гречки.
Важливою частиною раціону поліських бабусь були вівсяний кисіль з ягодами та кисіль із сироватки. Також варто згадати про особливу кутю, яку на Поліссі готували як основнау поживну страву — з квасолею, шкварками та цибулею.
Такі рецепти — це жива пам'ять поколінь. Вони нагадують нам про часи, коли їжа була частиною родинного затишку та народної мудрості, яку ми маємо зберегти.
Читайте також:
- Тунелі у кучугурах та іспити морозом: спогади волинян про справжні поліські зими
- Як змінювався клуб у селі на Волині: від дерев’яної хати до сучасного центру громади
- «Страшно, бо близько»: як живуть люди у волинських селах на кордоні з Білоруссю
Будь в курсі усіх новин
