«Я бачив війну зблизька»: історія бійця з Волині, який на фронті з перших днів вторгнення

«Я бачив війну зблизька»: історія бійця з Волині, який на фронті з перших днів вторгнення

Пан Володимир – головний сержант зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 100 омбр. Перший бойовий досвід чоловік здобув ще у 2017 році – під час АТО/ООС.

Історію бійця розповіли у бригаді. 

«На той момент мені виповнилося 18 років і я пішов на контракт у 14 бригаду, в якій служив розвідником аж до 2020 року. Після звільнення зі служби вирішив набити татуювання у вигляді сови, символу військової розвідки, як згадку про часи служби, – розповідає Володимир.

Після закінчення контракту, чоловік два роки працював на будівництві. Так тривало до лютого 2022 року…

«23 лютого 2022 року мені зателефонували із військкомату і сказали з’явитися наступного дня. Проте на мобілізацію довелося чекати кілька тижнів. Зрештою я потрапив у 100 бригаду», – пригадує боєць.

Вже в «сотці» Володимир отримав від побратимів позивний «Розвідка».

За три роки повномасштабного вторгнення чоловік брав участь у боях на Лиманському, Покровському та Торецькому напрямках.

«Я бачив війну зблизька»: історія бійця з Волині, який на фронті з перших днів вторгнення

«Я був у складі вогневої групи в Торецьку. Нашим завданням було прикриття піхотинців та збиття ворожих «пташок». Під час чергування я бачив війну зблизька. В той момент, дійсно, прийшло розуміння, що наші піхотинці – це справжні титани, котрі виконують неймовірно важку та небезпечну роботу», – пригадує «Розвідка».

Восени 2024-го під час рекогностування позицій поблизу Торецька в бронеавтомобіль наших захисників влучив ворожий дрон, у результаті чого Володимир одержав поранення.

«Дрони суттєво змінили хід війни в порівнянні з 2017-м роком, та й інтенсивність бойових дій зросла в рази», – розмірковує Володимир.

«Я бачив війну зблизька»: історія бійця з Волині, який на фронті з перших днів вторгнення

Під час служби у війську «Розвідка» отримав низку нагород, як відомчих, так і державних, зокрема, орден «За мужність» ІІІ ступеня. Втім, за словами самого бійця, воює він не за нагороди, а за мир у рідній Україні. А ще чоловік мріє якнайшвидше повернутися додому, адже там, у рідному селі Немир, що біля Луцька на свого захисника чекає мама Оксана Ананіївна та кохана дружина Оксана.

Читайте також: 

Можливо зацікавить