Завжди мріяв стати військовим: захиснику з волинської бригади навіки 18

Історію захисника розповіли на платформі «Меморіал».

Антон народився у селі Бабин Рівненської області. Навчався у Бабинському ліцеї. У 2020 році вступив до Рівненського автотранспортного технікуму. Але хлопець завжди мріяв стати військовим, тому через рік навчання забрав документи й пішов до військкомату, щоб здійснити свою мрію.

Хлопець підписав контракт із ЗСУ. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Під час навчання на полігонах виявив себе сумлінним бійцем. Коли приїздив додому, із захопленням розповідав про товаришів, нові навички та службу.

З перших днів повномасштабної війни Антон разом із побратимами став на захист Київської області. 7 березня боєць перестав виходити на зв'язок, його внесли до списку зниклих безвісти. А рівно через місяць побратими знайшли тіло Антона.

Посмертно солдат Радовенчик нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 16 травня 2022 року, на день народження Антона, у Бабинському ліцеї відкрили меморіальну дошку на честь воїна.

«Я взяла на себе удар пошуків зниклого брата, які тривали майже місяць... Це були найважчі дні для всієї родини. Сподівалися на краще, але доля розпорядилася по-своєму. 7 квітня 

2022 року мені подзвонив слідчий. Він детально описував речі, які належали Антону... От тоді земля пішла з-під ніг... сподівання і надії розбилися вщент... Та найважче було повідомити про це батькам.

Потім впізнання тіла, важкі похорони та порожні дні. Антон завжди був особливою дитиною. Він змалечку був скромним, добрим, любив усім допомагати, старався ніколи не влазити у конфліктні ситуації. Тепер це наш Янгол, наш Герой... І біль не стихає, час не лікує, а ще більше бурлить всередині, а голову розривають постійні спогади та думки. Та найгірше те, що час не повернеш, як і брата, сина, друга... Вічна пам'ять нашому Антоші!» – додала Наталія.

Поховали захисника у рідному селі.

Антон виховувався у багатодітній сім'ї. У нього залишилися тато Микола, мама Алла і троє братів: Георгій, Андрій і Микола.

Читайте також:

• Після одужання знову рвався у бій: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Зворушлива зустріч: на Волині військовослужбовець віддячив учениці, яка передала йому подарунок
• «Пішов забирати з посадки своїх товаришів, але не встиг»: захисник з волинської бригади загинув під час ворожого обстрілу
• Вів попереду штурмову групу, тож першим зазнав ураження: Герой з Волині після піврічної невідомості назавжди повернувся додому