239 імен, 92 метри болю: на Волині жінки створюють оберіг пам’яті про загиблих
На Волині матері та дружини загиблих військових вишивають «Рушник Пам’яті» - 92 метри полотна з іменами 239 полеглих захисників і захисниць України.
Про це розповіла Суспільному очільниця громадської організації «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» на Волині та мама полеглого захисника.
«Ми повинні пам’ятати, що вже 12 рік іде війна»
Чоловік 38-річної Яни Юрій Борисов з Володимира загинув на війні 1 березня цього року. Щоб захищати Україну, повернувся з-за кордону у перші дні повномасштабної війни. На рушнику, каже дружина, біль від втрати рідної людини.
«Двоє діток лишилося, 17 років в шлюбі щасливому були. Думала: відволічуся, вишиваючи. Але кожне прізвище, кожного хлопця пам’ятаєш, як везли. Тяжко», — говорить дружина загиблого військовослужбовця Яна Борисова.
23-річний Микола Бондарук — один з перших волинян, які загинули 22 травня 2014 року під Волновахою. Мама Оксана розповідає: восени син планував одружитися, але не судилося. На рушнику пам’яті його ім’я вишите першим.
м’я полеглого бійця Миколи Бондарука з Володимира вишите першим на "Рушнику Пам’яті". Суспільне Луцьк«Навіть не віриться, що стільки часу пройшло. Коли приходять великі свята, день народження і день смерті — це найважчі дні. Добре, що придумали такий рушник. Тільки дуже шкода, що він буде дуже великий. Ми повинні пам’ятати, що вже 12 рік іде війна», — мама загиблого військовослужбовця Оксана Бондарук.
«Кожен хрестик – то згадалося від дати народження до того часу, як його поховали»
37-річний Валерій Осіпов з Володимира пішов служити за контрактом у червні 2024 року, поліг 31 серпня того ж року на Бахмутському напрямку. Мама захисника Тетяна говорить: шукала у собі сили вишити ім’я сина.
«Кожен хрестик — то згадалося від дати народження до того часу, як його поховали, — каже мама загиблого військовослужбовця Тетяна Осіпова. — Важко не фізично мені було вишивати, а морально. Син сім’ї не мав. І вийшло так, що клала на коровай рушник, який вишивала йому на щастя. Потім зняла з короваю і пов’язала йому на хрест. Так закінчилася його дорога».
Вишивання допомогло вижити, коли 9 місяців тривали пошуки чоловіка — розповідає дружина Ірина Смірнова. Її коханий Сергій загинув в Іловайську 29 серпня 2014 року. Початок пам’ятного полотна жінка вишила в національних мотивах.
«Я освоїла машинну вишивку. І якраз саме тризуб вишила машинною вишивкою. Бо руками трішки важко. Кожне ім’я — це цілий світ, і кожна дата народження — це історія кохання, це історія життя, мрій, які не здійснилися», — говорить дружина загиблого військовослужбовця Ірина Смірнова.
Ідея створення рушника у червоно-чорних кольорах — це спільна ініціатива Волинських осередків об’єднання матерів та дружин захисників України та Союзу Українок. Вишивати жінки почали у березні цього року. За словами Катерини Свищ, тканину та нитки купували самі або за гроші благодійників.
Зберігатиметься готовий «Рушник Пам’яті» у Володимирському районному осередку Союзу Українок.
Читайте також:
- У свої 56 житель Луцька вдень працює на АЗС, а вечорами вишиває
- 67-річна волинянка зберігає вишиваний костюм, що отримала у спадок від матері
- Сорочку, яку вишила йому мама, вдягнув вперше і востаннє: історія 22-річного захисника з Волині
Будь в курсі усіх новин
