Батько п'ятьох дітей, який став на захист України: історія полеглого Героя з Волині Богдана Світача

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Богдан Світач був наймолодшим сином у великій родині. Його мати після заслання чоловіка до Сибіру вдруге вийшла заміж за вдівця з п’ятьма дітьми та народила ще десятьох. У родині померло двоє діток, а тринадцятеро виросло в дружній сім’ї, де всі любили й оберігали найменшого – доброго, щирого й працьовитого Богдана.

Згодом він одружився й залишився жити в батьківській хаті. Разом із дружиною Валентиною Леонідівною виховували п’ятьох дітей: Віталія, Катерину, Тетяну, Оксану і наймолодшого – Максима, який нині навчається у 7-му класі.

19 грудня 2023 року Богдан Данилович був мобілізований до лав ЗСУ. На момент призову працював у компанії «МХП-Баффало» – доглядав за тваринами.

«Він був не просто колегою, а світлою, відданою людиною, яка залишила глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. Його мужність назавжди залишиться з нами», – зазначають у компанії, де трудився чоловік.

– Брат не шукав причин і виправдань, аби не йти на війну… Тоді він згадав слова нашого тата, учасника Другої світової, який ще в дитинстві казав хлопчакам, коли ті гралися у війну: «Не грайтесь у неї, бо вона ще буде справжня. Вас, старших, може й не торкнеться, а от Богданчик ще її побачить», – розповідає його сестра Галина Данилівна, яка мешкає в Луцьку.

За найменшого синочка Богдан переживав найбільше, бо інші діти вже доросліші. Катерина – єдина заміжня, вона подарувала батькам двох внучок. Оксана цьогоріч закінчила школу, і для їхнього тата було великою радістю, що його відпустили на її випускний у червні.

Богдан Світач служив на Миколаївщині та Херсонщині, де умови були надзвичайно важкі. Часто доводилося ночувати просто неба у спальному мішку – в будь-яку пору року. Постійне переохолодження далося взнаки.

– Поранень у нього не було, та він втратив усе здоров’я… Але ніколи не жалівся. Одного разу лише попередив, щоб місяць не дзвонили – бо не можна було виходити на зв’язок, – згадує сестра.

У Богдана Даниловича розвинулося двостороннє запалення легень, яке лікував у Миколаєві. Щойно трохи оговтався – знову повернувся на позиції. Пізніше його прооперували в Одесі через грижі. Потім тривалий час лікувався у медичних закладах Маневич, Ківерців, Луцька.

– У нього відмовляли ноги. Але він усе казав: як тільки стане легше – повернеться до побратимів. Дуже переживав за них. Багато хто загинув, бо його підрозділ розформували й перевели хлопців на передову Покровського напрямку… – каже Галина Данилівна.

У Погулянці Богдана Світача знали як хазяйновитого й добросовісного чоловіка. Мав сівалку, трактор, сажалку – словом, усе, щоб працювати на землі. Він дуже любив своїх дітей і хотів, аби вони виросли хорошими людьми. А ще – цінував родину й усіх односельців.

– Усе вмів: і в техніці, і в господарстві, і ремонти робив. І грибів найбільше назбирає, і риби наловить, і про діток попіклується. Любив, щоб у всьому був порядок, чесність, справедливість. Але був скромний – ніколи нічим не хвалився, – згадує його сестра.

Богдан Данилович помер від запалення легень, яке його ослаблений на фронті імунітет не зміг подолати.

– Священник на похороні сказав: «Ховаємо чоловіка, якому б поле орати, а він пішов на війну…» – зі сльозами розповідає Галина Данилівна.

Богдан Світач не залишив по собі медалей чи звань. Але залишив найбільше, що може дати чоловік – пам’ять, приклад і честь.

Його п’ятеро дітей житимуть з усвідомленням: їхній батько не сховався. Він пішов захищати не лише свою сім’ю, а й усю Україну.

Слава Героям! Вічна пам’ять Захиснику України – Богдану Світачу! Щирі співчуття його родині.

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• Потрапив під мінометний обстріл, рятуючи пораненого побратима: Герою з Волині Василю Корінецькому - назавжди 30
• «Спочатку сказали, що зник безвісти, а через кілька місяців повідомили страшну звістку»: захиснику з Волині назавжди 40
• Понад рік сподівань, віри й мрій обірвалися гіркою звісткою про збіг ДНК: 26-річний бойовий медик з Волині загинув у Курській області