Дві доньки більше не обнімуть тата: полеглий захисник з Волині боронив країну разом із двома братами

Про це пише Нова добра. 

Скорботний лік війни і непоправні втрати, суцільне горе звідусюди… Дві доньки більше не обнімуть тата… Подякуймо й вклонімось йому, люди…

Михайло Жердецький своє життя присвятив роботі будівельником: працював за цим фахом і в рідному краї, ніколи не відмовляючи в допомозі своїм землякам, і їздячи на заробітки. До війська він пішов у серпні минулого року, ставши до лав новоствореної 155-ої окремої механізованої бригади імені Анни Київської.

– Восени він разом із іншими військовослужбовцями цього підрозділу два місяці проходив навчання у Франції, а потім повернувся до України та в складі бригади брав участь у найгарячіших боях під Покровськом… – розповідає брат загиблого Героя Ігор Жердецький, також військовослужбовець. Він захищає країну ще з 2022 року разом із братом Анатолієм. Ігор Ігорович служить у 25-ій повітрянодесантній бригаді, Анатолій Ігорович – у 33-ій окремій механізованій бригаді.

Ці брати, хоробрі українські захисники, виросли в Костюхнівці в багатодітній родині, де було п’ятеро хлопців та дівчина. Змалку були привчені до праці та взаємопідтримки.

– Батьки наші вже давно померли. Михайло разом із дружиною Ольгою та двома доньками мешкав у їхньому будинку. Піти боронити країну було його особистим рішенням… – додає Ігор Ігорович.

Михайло Жердецький служив навідником-оператором механізованого батальйону, даючи відсіч окупантам й утримуючи позиції в найтяжчих боях. Чекав відпустки, зустрічі із дружиною та донечками Дариною й Вікторією – ученицями Костюхнівського ліцею, своєю великою родиною. Але, на жаль, нещадний ворожий обстріл 26 січня забрав його життя…

Сотні земляків навколішки, в скорботі та пошані, зустріли Героя «на щиті» в рідному селі, згадуючи його добрі справи та незмінну усмішку на вустах. Відспівали полеглого Воїна в місцевому Свято-Михайлівському храмі, велелюдно провівши до місця вічного спочинку.

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• У бою пробув лиш день і зник: рідні Героя з Волині два роки сподівалися, що він у полоні
• «Мамо, мені карта не потрібна, я знаю дорогу - куди і що»: спогади про полеглого солдата з Волині Миколу Конова
• Взяв каску загиблого друга і пішов на фронт: спогади про Героя з Волині, який не повернувся з війни