Найважче було бути без родини: історія лучанки, яка служить мінометницею у бойовому підрозділі
52-річна Вікторія Кравець з Луцька має двох дітей та двох онуків. Нині жінка несе службу мінометниці 106-ої бригади Збройних сил України. На початку повномасштабної війни лучанка разом з чоловіком Анатолієм пройшли військовий вишкіл і подали документи на службу. За віком чоловік не пройшов, а Вікторію відібрали і вона стала на захист України у бойову бригаду. Тож вона уже два роки виконує бойові завдання на Сумщині.
Жінка спочатку була діловодом, а згодом вивчилася на мінометницю, розповідає Суспільне.
Каже рішення піти на військову службу було виваженим, найбільше переживала, чи підтримають рідні та як їм про це сказати.
«Мене прийняли хоча не зрозуміли, чому, маючи, там, наприклад, посаду завідуючої в науковій бібліотеці, завідуюча відділом мистецтва, я вирішила йти воювати. Я саме хотіла в бойову частину, як психолог, я бачила себе там», — розповідає Вікторія Кравець.
Посади психолага не було, каже Вікторія Кравець, спочатку у бойовій частині була діловодом, а потім вирішила себе спробувати, як мінометниця.
«У нас стереотип склався, що більше в тилу жінка корисна, в логістиці, в забезпеченні, в таких от більш м'якіших умовах. Ну, але досвід показує, що є жінки командири міномета, навідники, очолюють і досить добре справляються», — каже Вікторія Кравець.
Найважче під час військової служби було бути без родини, розповідає жінка, а ще важко було звинкути до роботи вночі.
Вікторія Кравець має авторський шеврон, який розробив її чоловік. Позивний «Фіона» обрала собі сама. Каже, він символічний, бо Фіона вона наче й прицеса, а водночас і дружина Шрека, яка може дати відсіч будь-кому. Війсковослужбовиця говорить, що її побратими все ж на позивний не називають, а звертаються шанобливо «Володимирівна».
«Коли дружина сказала, що в неї позивний Фіона, мені щось захотілось таке зробити незвичне і подарувати їй як символ наших таких відносин, щоб вона носила цей шеврон і він її оберігав. Ну і міномет, Фіона. І я вирішив якось поєднати зброю із кадром з мультика», — розповідає чоловік Анатолій Кравець.
Поки дружина воює Анатолій Кревець волонтерить. Він працює викладачем історії в педагогічному інституті. Разом із студентами та викладчами 2025 року купили РЕБ для підрозділу дружини. Цього разу Вікторія Кравець приїхала у відрядження на один день, щоб забрати з Луцька машину від волонтерів для свого бойового підрозділу.
Читайте також:
- Понад 10 років на фронті і сотні врятованих життів: історія медикині з Луцька
- «Ціна життя — 89 гривень»: військовослужбовиця заявляє про порушення прав її сина в лікарні на Волині
- Волинянка вступила в ЗСУ після зникнення чоловіка на фронті
Будь в курсі усіх новин
