Печиво, рулети й паски – для фронту: волинянка уже 10 років випікає смаколики захисникам

Нещодавно пані Ніна відразу 15 ящиків своїх кондитерських шедеврів передала захисникам на передову. А загалом для наших оборонців готує випічку ще з 2015-го. Упродовж останніх трьох років гуртує навколо цієї ініціативи й земляків, активно проводить збори продуктів, малюнків, речей, удома створює окопні свічки, - пише газета «Слово правди».    

Ніна Кондратюк працює помічницею виховательки в Устилузькому закладі дошкільної освіти. Але її життя тісно поєднане з кондитерською справою. Скільки себе пам’ятає, завжди любила займатися випічкою: натхненно поєднувати інгредієнти, створюючи справжні солодкі шедеври – смачні й ароматні. А щоб робити це професійно, опановувала кухарсько-кондитерське мистецтво у Луцькому кооперативному технікумі.

Готувала смаколики вдома, деякий час випікала торти на замовлення, а з 2015 року трудиться над смачними гостинцями і для українських захисників. Скільки коробок з печивом, рулетами, перекладанцями за ці десять років передала – не порахувати, напевно, «збереться» кілька сотень.

Майстриня пригадує, що коли понад десять років тому її чоловік став на захист України, відчула потребу усіма можливими способами підтримувати військо. Тож охоче долучалася до ініціативних волонтерок, які організовували збори домашніх смаколиків для воїнів. А з початком великої війни цю справу не те що не полишила, а й масштабувала.

«Ніколи не забуду тих лютневих днів страшного 2022 року. Довгі черги наших співгромадян з різних куточків України, які рятуючись від обстрілів, виїздили за кордон через наш Устилуг: стомлені довгою дорогою, нажахані, з валізами найнеобхідніших речей… Люди почали гуртуватися, щоб їх підтримати. Я напекла пиріжків з повидлом і ми з 12-річною донькою пішли на пункт пропуску роздавати їх. Підходили діти, жінки, охоче ласували… Лише одного разу наважився попросити пиріжка чоловік. Сказав, що уже понад добу нічого не їв», – пригадує Ніна.

Упродовж трьох років вона на своїй кухні постійно випікає смаколики для воїнів. Часто трудиться до глибокої ночі, а вранці поспішає на роботу. І так кілька днів поспіль, щоб напекти якомога більше.

«Це нелегка праця, бо ж вимагає чимало часу й зусиль. Я не можу братися за випічку, коли настрій пригнічений, чи тривога яка, бо тісто усе відчуває. Готую для воїнів, тож завжди беруся до роботи з думкою про них», – каже устилужанка.

Та Ніна не лише вкладає душу у випічку, а й організовує збори коштів та необхідних воїнам речей, продуктів.

«Завдяки донатам закриваю різні потреби захисників. Купую каву, чай, вермішель швидкого приготування, воду. Завдяки посвідченню волонтерки маю можливість купувати товари для воїнів на одній з гуртівень зі знижкою. Неодноразово замовляла сухі душі, теплі чоботи, шкарпетки, устілки, лопати та держаки до них і багато іншого. Фото товарів, а також відео з отриманими речами від воїнів обов’язково публікую на своїй сторінці у фейсбуці. Звітую за кожну копійку, додаючи чеки, адже вважаю, що усе має бути прозоро», – каже майстриня.

За час волонтерства Ніна знайшла широке коло «своїх» людей. Жартує, що добре знає уже кожне село Устилузької громади. П’ятидні, Тростянка, Залужжя, Хрипаличі, Хотячів, Лудин, Чорників, Рогожани – єдині у прагненні допомагати наближати перемогу. Долучалися до зборів і її знайомі кондитерки з Польщі, Німеччини та небайдужі українці завдяки дружбі у соцмережах. Постійно допомагає Катерина Сас і благодійний фонд «Підтримка з любов’ю». Активно долучаються діти, які передають на фронт малюнки, аплікації, листи.

«Мене завжди дуже підтримує Устилузький заклад дошкільної освіти (ясла-садок), в якому працюю. Йдеться не лише про моїх колег, директорку, а й про вихованців усіх п’яти груп та їхніх батьків. Дуже активний педагогічний та учнівський колективи місцевого ліцею, Володимирська дитяча художня школа», – каже Ніна Кондратюк.

Усі зібрані речі вона самостійно спаковує у ящики та передає через волонтерів на передову. У кожному пакунку – обов’язково малюнок або дитячий лист, а на коробці своєрідне пояснення «Домашні смаколики від Ніни Кондратюк з Устилуга». Майстриня не знає, чи будуть серед тих, хто поласує смачненьким саме наші земляки і землячки, але там, на фронті, воїни знатимуть, що їх підтримує невеличке прикордонне містечко на Волині.

«Нещодавно була ювілейна дата – 20 років, як я мешкаю в Устилузі, переїхала сюди після одруження. А народилася й виросла у селі Тоболи Камінь-Каширського району. У дитинстві часто на літні канікули поспішала  до рідної тітки Тані у Березовичах Зимнівської громади, згодом навіть працювала у тамтешньому торговому закладі», – ділиться спогадами Ніна.

Упродовж трьох років вона тісно співпрацює з березовичівською волонтерською командою (про яку ми уже неодноразово розповідали на сторінках газети), зокрема, з В’ячеславом Проскуненковим, згодом познайомилася і з Віталієм Клаком. Деякий час передавала смаколики на передову через волонтера з Благодатного Нововолинської громади Олександра Мазурка. Також особисто відвозила випічку у військову частину у Володимир, передавала в Луцький госпіталь. Буває, Ніна й самостійно відправляє адресні посилки захисникам.

Пригадує, одним із найпродуктивніших місяців був грудень – тоді вона підготувала три відправлення волонтерами і одну – Новою Поштою.

«Скажу відверто, це дуже тяжко. Потрібно було не лише придбати продукти й напекти солодощі, а й купити певний перелік речей, усе спакувати, пофотографувати і передати. Але результат такої праці – це підтримка для захисників. Вони неодноразово передавали слова вдячності за випічку, підписані прапори», – ділиться волонтерка.

Долучається Ніна й до благодійних ярмарків, які проводяться у громаді. Нарахувала, що за три роки була учасницею десяти таких заходів на підтримку захисників – не лише в Устилузі, а й у П’ятиднях, Володимирському педколеджі.

А ще волонтерка удома виготовляє окопні свічки. Цієї зими її сім’я виготовила їх 360. На це знадобилося три мішка згарок свічок, які брала в місцевій церкві, і 25 кг придбаного парафіну.

Завжди з трепетом Ніна готує смачне для захисників напередодні великих релігійних свят, адже така пора у кожного з нас із дитинства асоціюється з радісними клопотами, традиціями, зустріччю родини за великим столом, та клята війна затьмарила усю цю радість. Замість того, щоб їхати на гостину до родини, захисники й захисниці за сотні кілометрів від дому, хтось відзначає свято у холодному окопі, на полі бою.

Тож майстриня прагне передати їм частинку свята туди, де вони зараз. На Різдво, Святвечір Ніна варила кутю не лише для своєї сім’ї, а й для українських солдат, пекла для них домашню ковбасу і шинку. А на перший Великдень в умовах великої війни спекла для захисників і захисниць 150 пасочок, прикрасивши їх шоколадним патріотичним декором – крашанками, ангеликами, гілочками верби.

Щоразу такі гостинці від майстрині для наших воїнів стають ще одним нагадуванням, що за їхніми спинами увесь український народ, що про них пам’ятають і за них моляться.

Читайте також:

• З покоління в покоління: 88-річна волинянка випікає паски вже понад 70 років
• Волинянка прикрашає паски петриківським розписом
• Перетворила захоплення в бізнес: молода кондитерка з Волині підкорює серця домашньою випічкою