У грудні вперше вирушив на позицію, а в січні загинув: Герою з Волині навіки 25 років

Історію Героя розповідає газета Полісся.

– Малим Онисим завжди знаходив собі якесь заняття. Розважався на вулиці, якось по-кумедному і наче всерйоз воював із бур’янами, вчився стріляти із рогатки. Нікого не ображав, не виявляв жорстокості, але ще зовсім малим цікавився військовою справою. Дуже любив зброю. Про пістолети, автомати міг говорити годинами. Із запалом в очах. Робив макети, хотів мати власний арсенал. Нерідко їздив у Львів у тир постріляти. Вже у війську чекав можливості потренуватися. Здавалося, він народився з тією любов’ю до зброї, – сестра полеглого воїна Надія Бусько черпає сили у світлих спогадах про найріднішого. – Навіть у 25 Онисим лишався великою дитиною, здатною в моменті підняти усім настрій і розвіяти тугу. Мав особливий гумор. Наче й розумієш, що пожартував, але стоїш, вдивляєшся в його серйозне лице і намагаєшся знайти підтвердження, чи це був жарт чи ні, а потім від однієї тієї стриманості розливаєшся реготом. Для нашої родини — це дуже велика втрата. Він завжди ніс світло в наші життя…

Онисим Куприянчик народився і зробив перші відкриття світу в Камені-Каширському, але зростав і мужнів у Мостищі. Після закінчення місцевої 9-річки мріяв вступити у Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, однак відсутність двох пальців на правій руці завадила цьому. Розчарувався, проте опанував себе і вивчився у Камінь-Каширському ВПУ на оператора комп’ютерного набору, здобув знання зі сфери бухгалтерії. Згодом продовжив навчання у Конотопському індустріально-педагогічному фаховому коледжі Сумського державного університету за спеціальністю «Професійна освіта. Комп’ютерні технології».

Не забарилася і велика війна… Перший час молодик лишався за кордоном, працював на будівництві. Потім повернувся на батьківщину, здобув навички електрика і, здається, знайшов у цьому себе. Обрана сфера стала водночас і роботою, і хобі. Новоспечений спеціаліст хотів працювати на високому рівні, постійно купував інструменти, самовдосконалювався і багато говорив про нове захоплення із близькими. Однак не встиг втілити усіх планів – держава покликала на свій захист.

У грудні 2025 року Онисим Куприянчик вперше вирушив на позицію. Лишалися лічені дні до виходу на відпочинок, але замість сподіваної радісної звістки 3 лютого ненька Галина Василівна отримала тривожне сповіщення: її Онись зник безвісти під час виконання бойового завдання. Не встигла й оговтатися, як 19 лютого дізналася гірку правду: 30 січня 2026 року захисник загинув від скиду FPV-дрона. Ворог проводив розвідку території. Онисим лишень повернувся в бліндаж на відпочинок…

Небо плакало спільно з Камінь-Каширською громадою. 23 лютого Онисим Куприянчик востаннє повернувся у рідний дім, а наступного дня його тіло віддали землі. Він не боявся смерті, але занадто рано потрапив у її лабети. Ознаменував своїм подвигом незалежне життя, але нагадуватиме про його ціну у вічності. Назавжди – 25.

Іванна ВЕЛИЧКО, село Мостище.

Читайте також:

• Один з наймолодших загиблих Героїв громади: захиснику з Волині навіки 19 років
• Витягував «трьохсотих», «двохсотих», ризикуючи собою: на Волині рідним загиблого 26-річного капітана вручили його орден
• У свій день народження разом із побратимами вирушив на позиції, а через кілька днів загинув: спогади про мужнього захисника з Волині