«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

Боєць волинської бригади Сергій родом із Житомира. У 2010 році закінчив військову кафедру за програмою підготовки офіцерів запасу та отримав первинне офіцерське звання, попередньо пройшовши практику в одній із механізованих бригад.

Історію бійця розповіли у 100 ОМБР.

У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення отримав повістку та без вагань став до лав Збройних Сил України.Нині Сергій очолює підрозділ, завданням якого є прикриття піхотинців, знищення ворожої техніки та особового складу.

Бойові побратими позаочі називають їх «Богами війни». Звісно, мова йде про артилерійську батарею артилерійського дивізіону 100 омбр. Основним знаряддям успішного виконання бойових завдань у воїна та його колег є богиня української артилерії – самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана».

«Найголовніше в моїй роботі – зберегти життя особового складу. На це впливає чимало факторів: швидкість відпрацювання по цілі, стеження за небом для виявлення ворожих дронів, своєчасне віддання наказів і, звичайно, мобільність», – розповів про особливості роботи Сергій.

«Завжди перші. Завжди в ціль». Так офіцер описує свій бойовий колектив і одразу ж додає, що запорука успіху підрозділу, який він очолює, полягає в людях, які мають одну на всіх спільну мету – ПЕРЕМОГУ.

«Мої хлопці – це професіонали, які розуміють один одного з півслова. Кожен з них за час повномасштабного вторгнення здобув чималий бойовий досвід служби в артилерії», – говорить молодий командир.

Разом із тим, Сергій не розуміє чоловіків, котрі за будь-яку ціну намагаються уникнути служби в армії.

«На мою думку, ховатися безглуздо, адже війна торкнеться кожного. Краще самотужки обрати підрозділ, який тобі до душі та допомагати будувати шлях до Перемоги», – поділився думками Сергій.

Після війни герой планує повернутися до рідної домівки, де на нього з нетерпінням чекає мама Наталія Василівна, та під мирним українським небом збудувати сім’ю.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Колумбієць, який воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині

Колумбієць, який воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині

Понад півтора року рідні жили надією: 31-річний Герой з Волині загинув у Курській області
історії війни

Понад півтора року рідні жили надією: 31-річний Герой з Волині загинув у Курській області

«Найважче - не позиції, а вихід з них»: боєць Князівської бригади розповів про життя на передовій
фото

«Найважче - не позиції, а вихід з них»: боєць Князівської бригади розповів про життя на передовій

«Очі бояться, а ноги роблять»: ветеран війни з Волині отримав тимчасовий протез і вчиться ходити заново
історії війни

«Очі бояться, а ноги роблять»: ветеран війни з Волині отримав тимчасовий протез і вчиться ходити заново

Дружині наснився сон, що віщував біду: історія загиблого прикордонника з Волині Сергія Кіпні
історії війни

Дружині наснився сон, що віщував біду: історія загиблого прикордонника з Волині Сергія Кіпні

Після поранення міг більше не йти на війну, але там залишились його хлопці, яким був і за тата, і за маму: спогади про Героя з Волині Олександра Малєва

Після поранення міг більше не йти на війну, але там залишились його хлопці, яким був і за тата, і за маму: спогади про Героя з Волині Олександра Малєва

«Мене витягнули з пекла»: поліцейський-доброволець з Волині розповів про бойовий шлях, поранення і реабілітацію

«Мене витягнули з пекла»: поліцейський-доброволець з Волині розповів про бойовий шлях, поранення і реабілітацію

Планував одружитися з коханою, але не встиг: Герой з Волині понад рік вважався зниклим безвісти
історії війни

Планував одружитися з коханою, але не встиг: Герой з Волині понад рік вважався зниклим безвісти

«Я поруч, я пишаюся вами і люблю»: історія воїна з Волині Руслана Лужанцова

«Я поруч, я пишаюся вами і люблю»: історія воїна з Волині Руслана Лужанцова