«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

Боєць волинської бригади Сергій родом із Житомира. У 2010 році закінчив військову кафедру за програмою підготовки офіцерів запасу та отримав первинне офіцерське звання, попередньо пройшовши практику в одній із механізованих бригад.

Історію бійця розповіли у 100 ОМБР.

У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення отримав повістку та без вагань став до лав Збройних Сил України.Нині Сергій очолює підрозділ, завданням якого є прикриття піхотинців, знищення ворожої техніки та особового складу.

Бойові побратими позаочі називають їх «Богами війни». Звісно, мова йде про артилерійську батарею артилерійського дивізіону 100 омбр. Основним знаряддям успішного виконання бойових завдань у воїна та його колег є богиня української артилерії – самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана».

«Найголовніше в моїй роботі – зберегти життя особового складу. На це впливає чимало факторів: швидкість відпрацювання по цілі, стеження за небом для виявлення ворожих дронів, своєчасне віддання наказів і, звичайно, мобільність», – розповів про особливості роботи Сергій.

«Завжди перші. Завжди в ціль». Так офіцер описує свій бойовий колектив і одразу ж додає, що запорука успіху підрозділу, який він очолює, полягає в людях, які мають одну на всіх спільну мету – ПЕРЕМОГУ.

«Мої хлопці – це професіонали, які розуміють один одного з півслова. Кожен з них за час повномасштабного вторгнення здобув чималий бойовий досвід служби в артилерії», – говорить молодий командир.

Разом із тим, Сергій не розуміє чоловіків, котрі за будь-яку ціну намагаються уникнути служби в армії.

«На мою думку, ховатися безглуздо, адже війна торкнеться кожного. Краще самотужки обрати підрозділ, який тобі до душі та допомагати будувати шлях до Перемоги», – поділився думками Сергій.

Після війни герой планує повернутися до рідної домівки, де на нього з нетерпінням чекає мама Наталія Василівна, та під мирним українським небом збудувати сім’ю.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

«Якщо мені судилося прибути додому «на щиті», поховайте мене поряд з побратимами»: спогади про Героя з Волині Олександра Демчука
історії війни

«Якщо мені судилося прибути додому «на щиті», поховайте мене поряд з побратимами»: спогади про Героя з Волині Олександра Демчука

Батько і син на фронті: героїчна історія захисників з Волині
історії війни

Батько і син на фронті: героїчна історія захисників з Волині

«Просто йшов на роботу» – а став легендою фронту: історія «Маріка» з 100 ОМБр
фото

«Просто йшов на роботу» – а став легендою фронту: історія «Маріка» з 100 ОМБр

Одного сина замордували у полоні, другий – досі безвісти зниклий: історія рідних братів з Волині
історії війни
фото

Одного сина замордували у полоні, другий – досі безвісти зниклий: історія рідних братів з Волині

Воював на Лиманському, Покровському та Торецькому напрямках: історія бійця з Волині з позивним «Терміт»

Воював на Лиманському, Покровському та Торецькому напрямках: історія бійця з Волині з позивним «Терміт»

Наступного дня мав їхати у відпустку: історія добровольця з Волині, що загинув на Курщині

Наступного дня мав їхати у відпустку: історія добровольця з Волині, що загинув на Курщині

Як гвардійський водій виживає на фронті: історія про ціну часу
історії війни

Як гвардійський водій виживає на фронті: історія про ціну часу

«Матрос» з волинської бригади: історія стрільця-санітара, що став на захист у День Незалежності та витримав 49- і 42-денні ротації
історії війни

«Матрос» з волинської бригади: історія стрільця-санітара, що став на захист у День Незалежності та витримав 49- і 42-денні ротації

«Нашого дому вже немає»: переселенка з Донеччини очолила соцслужбу на Волині
відео
фото

«Нашого дому вже немає»: переселенка з Донеччини очолила соцслужбу на Волині