«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

«Війна торкнеться кожного», - боєць волинської бригади звернувся до чоловіків, які уникають служби в армії

Боєць волинської бригади Сергій родом із Житомира. У 2010 році закінчив військову кафедру за програмою підготовки офіцерів запасу та отримав первинне офіцерське звання, попередньо пройшовши практику в одній із механізованих бригад.

Історію бійця розповіли у 100 ОМБР.

У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення отримав повістку та без вагань став до лав Збройних Сил України.Нині Сергій очолює підрозділ, завданням якого є прикриття піхотинців, знищення ворожої техніки та особового складу.

Бойові побратими позаочі називають їх «Богами війни». Звісно, мова йде про артилерійську батарею артилерійського дивізіону 100 омбр. Основним знаряддям успішного виконання бойових завдань у воїна та його колег є богиня української артилерії – самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана».

«Найголовніше в моїй роботі – зберегти життя особового складу. На це впливає чимало факторів: швидкість відпрацювання по цілі, стеження за небом для виявлення ворожих дронів, своєчасне віддання наказів і, звичайно, мобільність», – розповів про особливості роботи Сергій.

«Завжди перші. Завжди в ціль». Так офіцер описує свій бойовий колектив і одразу ж додає, що запорука успіху підрозділу, який він очолює, полягає в людях, які мають одну на всіх спільну мету – ПЕРЕМОГУ.

«Мої хлопці – це професіонали, які розуміють один одного з півслова. Кожен з них за час повномасштабного вторгнення здобув чималий бойовий досвід служби в артилерії», – говорить молодий командир.

Разом із тим, Сергій не розуміє чоловіків, котрі за будь-яку ціну намагаються уникнути служби в армії.

«На мою думку, ховатися безглуздо, адже війна торкнеться кожного. Краще самотужки обрати підрозділ, який тобі до душі та допомагати будувати шлях до Перемоги», – поділився думками Сергій.

Після війни герой планує повернутися до рідної домівки, де на нього з нетерпінням чекає мама Наталія Василівна, та під мирним українським небом збудувати сім’ю.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Було не до тортиків: боєць із Волині зустрів 24-річчя, відбиваючи  найважчий ворожий штурм
відео

Було не до тортиків: боєць із Волині зустрів 24-річчя, відбиваючи найважчий ворожий штурм

«Страшно було залишатися, коли земля двигтіла під ногами»: переселенка з Соледара про нове життя на Волині

«Страшно було залишатися, коли земля двигтіла під ногами»: переселенка з Соледара про нове життя на Волині

До ТЦК прийшов добровольцем, хоча мобілізація на нього не поширювалася: історія бійця волинської бригади
історії війни

До ТЦК прийшов добровольцем, хоча мобілізація на нього не поширювалася: історія бійця волинської бригади

«Війна не відпускає повністю»: історик і ветеран Володимир Собчук з Волині про фронт, втрати та боротьбу, яка триває
відео

«Війна не відпускає повністю»: історик і ветеран Володимир Собчук з Волині про фронт, втрати та боротьбу, яка триває

«Забрали до шпиталю з фотоапаратом в руках»: історія журналіста і воїна Ярослава Нестеренка з 14 ОМБр
фото

«Забрали до шпиталю з фотоапаратом в руках»: історія журналіста і воїна Ярослава Нестеренка з 14 ОМБр

«Війна – зла мачуха, яка завжди потребує людей»: офіцер з Волині про бригаду, втрати та віру в перемогу

«Війна – зла мачуха, яка завжди потребує людей»: офіцер з Волині про бригаду, втрати та віру в перемогу

«Мій Янгол обрав професію військового»: спогад про полеглого 22-річного офіцера Віталія Сидорчука з Волині

«Мій Янгол обрав професію військового»: спогад про полеглого 22-річного офіцера Віталія Сидорчука з Волині

«Я мушу йти заради вас»: спогади про Сергія Вознюка з Волині, який двічі добровільно став на захист України

«Я мушу йти заради вас»: спогади про Сергія Вознюка з Волині, який двічі добровільно став на захист України

Спогади про полеглого майора з Волині Олександра Винокурова
історії війни

«Слова чоловіка про те, що з побратимом можуть загинути, виявились пророчими»: спогади про полеглого майора з Волині