«Вийшов на сцену – і наче з Богом порозмовляв»: спогади відомого співака з Луцька В’ячеслава Судими

Спогади співака, записані за життя, публікує газета Волинь. 

«Життя цікаве, бо з піснею»

Закінчив школу, відслужив в армії, одружився, здобув освіту – все швидко, ніби газету прочитав. Перегортаю сторінку – вже 60 років! Та життя цікаве, бо з піснею. Часом важко, настрою нема, болить щось, але вийшов на сцену – і ніби з Богом порозмовляв: окрилений, усе забувається. Зауважив, що навіть хвороби перед піснею відступають.

Тримати голову нижче начальства не вмію. Служити радий, прислужуватися – неохота. Так виховали батьки. Змалку привчили працювати, розраховувати лише на свої сили й бути чесним. Тато був трактористом, мама – техпрацівницею у школі. Після уроків їй допомагав: і кочегарили, і чергували разом. Знаю, що нічого не дається задарма – все треба заробити. Так само виховуємо тепер із дружиною Тетяною наших дітей.

Щастя – це впевненість у завтрашньому дні й відчуття, що комусь потрібен. Не нажив статків, мабуть, тому, що це не головне для мене.

Хай як було важко, дружина ніколи не скаржилася, що я мало заробляю. На першому місці в нас – взаєморозуміння, а не матеріальні цінності. Відпрацював два терміни на посаді селищного голови. Люди дивуються: «Ви вісім років були при владі й нічого для себе не зробили?». Я намагався більше вкласти, а не поцупити. Потім зрозумів, що керівна робота – не моє. Більше до душі праця в школі – зі спілкуванням, рухом та несподіванками.

«Співати треба наче вперше і наче востаннє»

Влада боїться правдивих пісень, які ведуть за собою. За Януковича не всі наші з Аллою (Алла Опейда – жіночий голос дуету «Душа Волині». – Авт.) композиції включали до концертної програми. Коли організатори святкової програми до Дня Незалежності почули слова пісні «Єднаймося!» – «Господи, дай подолати зневіру, що крадеться в кожен дім…», то сказали, що це не на часі. Із новою силою вона зазвучала вже на Євромайдані.

Перед концертами Алла завжди повторює: «Співати треба наче вперше і наче востаннє». З роками ми навчилися відчувати одне одного без слів. 

Алла Олександрівна хоч і молодша, але в нашому колективі вона – лідерка й наставниця. Має добрий смак і вимогливий характер. На сцені працює з особливою віддачею. Перед концертами Алла завжди повторює: «Співати треба наче вперше і наче востаннє». З роками ми навчилися відчувати одне одного без слів.

Із «Автомайданом України» щовихідних їздимо на концерти в різні куточки області. Селяни роблять свій внесок до перемоги: жертвують гроші, теплий одяг, консервацію. Завдяки цим людям по-новому оцінюємо власну творчість. Після виступів дякують нашому дуетові: «Добре, що ви ніколи не схибили». Ми справді йшли по важкому, непроторованому шляху, нікуди не звертаючи. Були привабливі пропозиції, особливо під час виборів. Але ми завжди з тими людьми, які несуть правду і не продаються.

Відстань вимірюю піснями. Коли запитують, скільки кілометрів до якогось волинського міста чи села, відповідаю: «5, 10, 20 пісень».

«Якби не добровольці й волонтери, путін уже б танками по Києву їздив»

Митець повинен відчувати відповідальність перед своїми шанувальниками. Нечесно заробляти самовари в росії, а потім співати в Україні, мовби нічого й не сталося.

Успіх для мене – це досягнення моїх дітей і учнів. З їхніх перемог радію, як із власних. Мені близька думка, що виховувати треба не дітей, а себе – вони будуть нашим відображенням. У школі неможливо злукавити чи недопрацювати – діти добре все розуміють. Узяв собі за правило цікавитися в них, як настрій, здоров’я, чи добре виспалися.

Неправда, що наша молодь погано вихована. Це люди, завдяки яким відбувся Майдан, які нині стали добровольцями й волонтерами. Якби не вони, путін уже б танками по Києву їздив. 

Записала Ярослава ТИМОЩУК.

Читайте також: 

• В останню путь проводжали оплесками: у Луцьку попрощалися з відомим співаком В'ячеславом Судимою. Відео