«Вражає спокій людей та безпека»: історія волинянина, що 7 років живе у Португалії

Переїзд до іншої країни – це завжди виклик. Нове середовище, мова, культура та стиль життя вимагають адаптації та відкритості до змін. Юрій переїхав з села Несвіч Луцького району до Португалії сім років тому і вже встиг відчути всі переваги та труднощі життя в цій країні.
У розмові для ВСН хлопець розповів, як відбувалася його адаптація, чим відрізняється португальське повсякдення від українського та що найбільше вразило його після переїзду.
- Як давно ви переїхали до Португалії та що стало причиною?
- Я переїхав до Португалії 7 років тому. Основної причини не було, спочатку я поїхав сюди у гості до своєї тітки. Мені тут сподобалось і я вирішив залишитися.
- Що найбільше вас вразило, коли ви тільки-но приїхали?
- Чесно кажучи, спочатку я був вражений повільним темпом життя. Усі тут дуже спокійні, неквапливі. Наприклад, в Україні ми звикли швидко вирішувати справи, а тут навіть банківські операції можуть займати кілька днів. Але це має свої плюси - люди більше насолоджуються життям і стресу тут набагато менше. Також мене здивувала відкритість і доброзичливість місцевих жителів. Вони завжди готові допомогти, навіть якщо ти не володієш португальською.
- Як швидко ви адаптувалися до місцевого життя? Чи були труднощі?
- Адаптація зайняла близько року. Спочатку було складно через мовний бар'єр, адже англійською володіє не так багато людей, як я очікував. Тому довелося вчити португальську. Ще однією складністю було розуміння місцевих бюрократичних процедур. Наприклад, оформлення документів для резиденції та відкриття банківського рахунку - це все вимагало терпіння. Але коли я знайшов кількох місцевих знайомих, вони мені дуже допомогли порадами.
- Розкажіть про своє життя сьогодні. Чим ви займаєтесь і як виглядає ваш звичайний день?
- Наразі я працюю в будівельній сфері. Зазвичай мій день починається дуже рано, але з чашечкою ароматної португальської кави. Тоді у мене робота до 5 години вечора. Після роботи я зазвичай проводжу час зі своєю дівчиною. Ми любимо прогулятися по своїх улюблених місцях біля океану або ж просто по нашому району на свіжому повітрі. На вихідних часто стараємось виїжджати в інші міста, парки, адже Португалія дуже компактна, і за кілька годин можна опинитися десь в горах чи на пляжі.
- Як щодо вартості продуктів, комунальних платежів? Чи сильно вона відрізняється від української?
- Життя тут дорожче, особливо якщо говорити про житло. Наприклад район, в якому ми проживаємо: ціна за однокімнатну квартиру - від 1000 євро на місяць, що значно більше, ніж в Україні. Але ціни на продукти, зокрема морепродукти, досить доступні. Громадський транспорт теж недорогий, особливо якщо користуватися абонементом. Рівень доходів, як правило, вищий, особливо в таких сферах як ІТ.
- Що ви найбільше цінуєте у житті в Португалії?
- Однозначно клімат і природу. Тут майже завжди тепло, зимою температура рідко падає нижче 10 градусів. Також мені дуже подобається спосіб життя місцевих - вони живуть у гармонії з природою, багато часу проводять з сім'єю. Ще один великий плюс - безпека. Я можу спокійно гуляти вночі і не хвилюватися.
- Чи є щось, що вам бракує з України?
- Звичайно, бракує родини та друзів. Ще інколи хочеться української кухні. Тут, наприклад, важко знайти якісний чорний хліб чи сало. Але загалом я відчуваю себе комфортно і навіть знайшов в Порту кілька українських кафе і магазинчиків.
- Що б ви порадили тим, хто планує переїхати по Португалії?
- Насамперед - вивчайте мову. Це значно полегшить вам життя і допоможе швидше інтегруватись. Також будьте готові до певної бюрократії, але не лякайтесь - головне, не поспішати. І ще - відкривайтеся новому, адже Португалія має багато цікавого, від культури до природи.
- Яким чином допомагаєте ЗСУ?
- Найчастіше доначу через «Повернись живим» та «Монобанку» (Банку для ЗСУ). Ці платформи прозорі, і я знаю, що кошти йдуть на потреби військових — від дронів до медичного забезпечення. Також підтримую збори волонтерів і військових, яких знаю особисто або які мають хорошу репутацію.
Авторка: Ульяна Мірчук
Читайте також:
- Переїзд, виклики та нове життя: як українка з Бучі будує нове життя в Польщі
- «Мені сказали - ми не даємо ради»: як українка стала рятівницею для тисяч біженців у Польщі
- Ферма на мільйон: волинянка створила успішне господарство та планує навчати молодь