«Тримає те, що вдома чекають рідні: історія прикордонника з Волині

Аркадій Зусько з села Ветли Любешівської громади пройшов шлях від строкової служби до командира відділення під час повномасштабної війни. Служив у різних куточках України. Сьогодні Аркадій Зусько продовжує нести службу на кордоні.
Аркадій Зусько з ранніх років мріяв про службу на кордоні. Його надихав дядько, що присвятив життя прикордонній справі. Спостерігаючи за ним у дитинстві, Аркадій вирішив обрати ту ж професію, - пишуть на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».
Після закінчення місцевої школи він вступив на курси водіїв від військкомату. У 2003 році отримав посвідчення та був призваний на строкову службу. Служив у прикордонних військах, а згодом підписав контракт і продовжив службу вже в Черкасах. З роками його прикордонний шлях пролягав через Луцьк, Рівне та інші населені пункти України. Зрештою його перевели ближче до рідного краю — у відділення прикордонної служби «Дольськ».
Саме тоді Аркадій Михайлович створив сім’ю, а невдовзі народився первісток — син. Життя складалося якнайкраще. Та незабаром прийшла війна. У 2015 році у складі 6-го Волинського прикордонного загону він вирушив на Донбас. Пів року служби на Сході стали найважчим випробуванням. Саме там, у зоні бойових дій, він дізнався, що вдома у нього народилася донечка. Ця новина додала йому сил і віри в майбутнє.
Повернувшись із фронту, наш земляк продовжив службу на заставі «Дольськ», де працював прикордонним дільничним інспектором. Згодом він залишив військову службу. Однак після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році самостійно прийшов до військкомату, щоб знову стати до лав прикордонників. Завдяки своєму досвіду став командиром відділення і знову опинився в зоні бойових дій.
Про фронтові будні говорить небагато. Лише підкреслює, що найголовніше для нього — довіра між побратимами.
— Коли йдеш на завдання, потрібно бути впевненим у тих, хто поруч. Саме тому я завжди намагався більше дізнатися про своїх підлеглих, встановити довірливі стосунки, — ділиться прикордонник.
Вірність, чесність, сміливість і надійність — риси, які допомагають йому залишатися сильним. А найбільша мотивація — це сім’я:
— Мене тримає те, що вдома чекають рідні. Перша думка на фронті — повернутися додому, побачити дітей і дружину, — каже Аркадій Михайлович.
Він мріє про мир, спокій і життя без руйнувань:
— Найбільше бажання — бачити лише красу, а не руїни. Ми стоїмо заради того, щоб наші діти жили в мирній країні, — наш земляк.
За свою службу наш земляк отримав численні відзнаки: медалі «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», «15 років сумлінної служби (ДПСУ)», «За військову службу Україні», а також нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону».
Сьогодні Аркадій Зусько продовжує нести службу на кордоні й щиро вірить: перемога обов’язково буде за нами.
Читайте також:
- Семеро дітей, дружина й онук: після поранення до сім'ї повернувся прикордонник з Волині
- На Волині рекрути-прикордонники урочисто склали військову присягу
- «Втомилися люди чи не втомилися від війни, ворог не питає»: історія ветерана з Луцька