Воїн, чоловік, батько: історія 59-річного захисника з Волині Віталія Трушевського

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Віталій Анатолійович народився 8 вересня 1966 року у селищі Колки Маневицького району. Тут пройшли його дитинство й шкільні роки. Навчався у місцевій школі, яку закінчив у 1983 році зі срібною медаллю. Його мама, Тетяна Павлівна, багато років працювала вчителькою української мови та літератури. Батько, Анатолій Іванович, був звичайним трудівником. Саме в родині, де шанували слово, освіту й працю, формувався характер Віталія – відповідальний, вдумливий, вимогливий до себе.

Як розповіла дружина померлого Воїна пані Тетяна, яка останнім часом працює в прикордонному загоні, після школи Віталій вступив до Луцького філіалу Львівського політехнічного інституту, де здобув інженерну освіту за спеціальністю, пов’язаною з металорізальним виробництвом. Його фаховість і точність мислення згодом стали визначальними в професійному житті.

Після закінчення вишу він розпочав роботу на Луцькому підшипниковому заводі, де працював інженером-конструктором у конструкторському бюро, брав участь у проєктуванні виробничих ліній, розрахунках і впровадженні складних технічних рішень. Згодом обіймав відповідальні керівні посади, остання з яких – начальник виробничої модульної дільниці № 2. Колеги знали його як висококваліфікованого, фахового й відповідального спеціаліста.

У 1993 році Віталій Анатолійович одружився. Разом зі своєю другою половинкою вони переїхали до Луцька. У 1996 році в подружжя народилася донька Наталія, яка згодом закінчила гімназію із золотою медаллю, здобула юридичну освіту з відзнакою та реалізовує себе у цій професії.

– У молоді роки чоловік проходив строкову військову службу в Чехословаччині, де отримав фах механіка-водія гусеничної техніки. Саме ці знання згодом знову знадобилися йому, – розповідає його дружина.

– У травні 2024 року його мобілізували до ЗСУ. Пройшов навчання на Львівщині та був зарахований до 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади, де служив механіком-водієм. Попри вік і проблеми зі здоров’ям, він сумлінно виконував покладені на нього обов’язки. Мав позивний «Дєд».

Службу чоловік проходив на Сході України, у Донецькій області. Виконував різні завдання, зокрема пов’язані з інженерним забезпеченням і мінуванням місцевості.

22 листопада 2024 року Віталій Трушевський отримав важке вогнепальне осколкове поранення внаслідок атаки ворожого дрона. Травма була складною, із серйозними ушкодженнями внутрішніх органів. Він переніс кілька операцій – спочатку на сході, згодом у Києві, потім відновлювався в Луцьку. Попри лікування й зусилля медиків, наслідки поранення та загальний стан здоров’я поступово погіршувалися.

Останнім часом він перебував на лікуванні вдома у батьківській оселі в Колках – серед природи, поруч із рідною землею, яку так любив.

Смерть Віталія Трушевського стала великим болем для його родини та всієї громади.

У день похорону мешканці Колок зустріли Захисника «живим коридором» шани. Чин похорону відбувся у Хресто-Воздвиженському храмі, де звучала спільна молитва за упокій душі воїна.

Віталій Трушевський залишив по собі пам’ять як освічений інженер та відповідальний працівник, люблячий чоловік і батько, а головне – як Захисник України, який у вирішальний момент став на оборону держави. Незважаючи на непоправне горе, його дружина продовжує виконувати покладені на неї обов’язки у прикордонному загоні.

Світла пам’ять про Віталія Анатолійовича завжди житиме в серцях рідних, друзів і всієї громади. Вічна пам’ять і шана Захиснику України.

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• «Тілом своїм захистив побратима»: спогади про загиблого Героя з Волині Богдана Дмитрука
• Учитель, який став захисником: історія загиблого 39-річного Героя з Волині Володимира Чуйка
• З оточення вітав рідних з Пасхою і ... зник безвісти: Герой з Волині Олександр Касянчук повернувся «на щиті» додому через рік після загибелі