Волинське «тихе полювання». Як ми по гриби ходили. Репортаж

Раненько вставши у суботу, тепло одягнувшись, вирушаємо до хвойного лісу неподалік Луцька. З собою – звичні атрибути грибника – гострий розкладний ніж, відро, щоб гриби не пом'ялись у пакеті, а ще – у сумці термос з гарячим чаєм. Адже ранки нині холодні.

Через холодні ранки доводиться й одягатися «капустинкою» - вдягаємо на себе речі, які в разі чого легко можна зняти, коли потеплішає. І, звичайно, якщо прогноз погоди натякає про ймовірний дощ – треба брати з собою плащ.

Цього ж дня ранок вийшов погожим. У лісі пахне хвоєю, лісовими травами. Якщо хочете зловити «дзен», то похід по гриби – саме те, що потрібно. Спокій, пташки співають, йдеш собі, щось обдумуєш, але не забуваєш дивитися під ноги: раптом на гриб наступиш. Під ногами хрускотять сухі гілки. Звертаєш увагу на те, чи часом хвойна «ковдра» не має характерних горбиків, де з-під сухих соснових голочок вигулькують маслюки і білі гриби. Так і є!, Перший пішов. 

Зазвичай, грибники знають, що похід по гриби – то завжди непередбачувана річ. Часом можеш ходити-блукати і жодного гриба не знайдеш. А часом – тільки встигай під ноги дивитися, щоб бува не розчавити якогось красеня-боровика.

Блукаючи, зустрічаємо мешканця Прилуцького Дмитра.

«Кажуть, що жовтень вважається найбільш грибним місяцем, але все залежить від погодних умов. Гриб росте, якщо є дощ та трішки тепла. А найбільше вони ростуть вночі на повний місяць», - каже чоловік. 

А ще Дмитро показав декілька місць, де можна знайти маслюки. Туди і прямуємо.

До слова, часто буває, що грибники не надто охоче розповідають про місця, де ростуть гриби. Можуть показати хіба найближчим ці таємні ділянки. Особливо, коли це стосується білих грибів, які дуже цінують і люблять смакувати. 

Загалом пошук грибів – ще та медитація. Ходиш собі лісом, часом зупинишся, щоб послухати пташок чи шелест прохолодного вітру. 

Після декількох годин збирання, наші відра були повні маслюками Цих грибів у лісі – немало. Збирай – до несхочу. Доводиться часом себе навіть зупиняти, як згадаєш, як їх довго і марудно чистити і що буде, якщо не вдягти рукавички.

Але оскільки наступний день – теж вихідний, а погода ще не зіпсувалась, ми вирішили спробувати грибного щастя в іншому місці. Бо ж не маслюками єдиними ліс багатий.

Цього разу вирушили до Клепачева, недалеко від Луцька. Ось тут урожай приємно здивував: на відміну від попереднього полювання, назбирали два відра білих грибів, і маленьких, і великих. 

Вертаючись із своїми «скарбами» до машини, зустріли дідуся Івана, який також шукав гриби. Він розповів про місця, де можна знайти багато опеньків, проте застеріг, що потрібно йти вглиб лісу, де легко можна заблукати не знаючи лісу. Ми вирішили не випробовувати свої здібності з орієнтування на місцевості, тож рушаємо додому – чистити, готувати і смакувати грибні страви.

Автор тексту і фото - Ірина Процюк

Читайте також: 

• У Луцькому районі знайшли велетенського гриба-дощовика
• Смертельні «ліки»: нащо лучани купують мухомори
• Грибний сезон продовжується: волиняни хизуються лісовими «трофеями».