Загинув за день до свого 36-річчя: спогади про воїна з Волині, який не залишив службу після загибелі батька

Про військового розповіли на фейсбук-спільноті «Меморіал героїв».

Олександр народився в селі Седлище на Волині. З відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у Рівному. До війни працював за кордоном на будівництві. Захоплювався мисливством і риболовлею.

«Поряд із ним я була коханою дружиною. Жінкою, заради якої і для якої він робив усе. Сам збудував дім, посадив сад і найголовніше – це те, що у нас є двоє нащадків роду Бурдаків. Я при кожній можливості дякувала йому за любов і турботу, яку він мені дарував. Він був моєю опорою в житті. Біль втрати досі не вщухає. Сподіваюсь, що колись там на небі ми обов'язково зустрінемося, обіймемося і я почую з його вуст: «Я знав, що ти справишся!», – розповіла дружина Альона Бурдак.

Олександр Бурдак добровільно став на захист України 16 березня 2022 року. Спочатку проходив службу в 53-ій окремій механізованій бригаді. 67 днів боронив Бахмут. Потім був переведений у 451-ий окремий піхотний батальйон, що в складі 141-ої окремої піхотної бригади ЗСУ.

10 вересня 2023 року загинув батько Олександра, старший сержант Бурдак Віктор Іванович. Син мав право звільнитися, але продовжував виборювати незалежність.

Олександр був оператором БПЛА. 27 березня 2024 року він вирушив на своє останнє бойове завдання.

«Зі слів хлопців, коли він вийшов запускати свій заряджений дрон, на нього був скид з дрона противника. Сашко зазнав тяжких травм, оскільки в його руках здетонував власний безпілотник. Тривалий час він був при тямі. Побратими відразу доставили його в місце надання невідкладної допомоги, потім – в лікарню Запоріжжя. Там були численні операції. 9 днів він боровся за життя, але, на жаль, після свого дня народження чоловік помер. Весь цей час я дивилася на те, як повільно помирає моя половинка, і нічого не могла зробити. Біль утрати не можна описати словами. Із Запоріжжя я вже приїхала з половиною серця, бо іншу безжально вирвала росія», – поділилася дружина.

Старший сержант Олександр Бурдак посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на цвинтарі рідного села поруч із батьком.

Вдома на Олександра чекали двоє синів, дружина, мати та брат.

Читайте також:

• Не дожив до дня народження сина: історія життя військового Андрія Григоренка з Волині
• Сирота з дитинства, Герой до останнього подиху: спогади про військового з Волині Миколу Янчука
• Відспівали у храмі, якого колись оновлював: захисник з Волині загинув у боях на Курщині