Василь Шворук із Волині — «танкова легенда» 14 бригади та повний кавалер ордена «За мужність»

58-річний майстер-сержант із Берестечка Луцького району Василь Шворук, якого побратими називають «танковою легендою Князівської бригади», пройшов тисячі кілометрів фронтових доріг, зупиняв колони ворога, неодноразово був поранений і став повним кавалером ордена «За мужність».

У інтерв'ю воїн розповів про піхоту, запеклі бої, знищення російської техніки, укріплень і живої сили противника, поранення та контузії, - передає Суспільне

Цивільний шлях волинянина Василя Шворука

Василь Шворук навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка на спеціальності «Інженерна геологія». Впродовж 9 років працював на півночі Чукотки, після чого повернувся в Україну. Змінивши рід діяльності, був і підприємцем, і митним брокером.

У 2015 році добровільно пішов у військкомат. Доєднавшись до лав ЗСУ, воював під Маріуполем. Після звільнення зі служби продовжив роботу приватним підприємцем. Саме в 14 бригаду Василь Шворук потрапив у 2020-му, підписавши контракт на військову службу. Після проходження злагодження на Рівненському полігоні сталася перша ротація, яка, з його слів, минула відносно спокійно. Згодом — повномасштабне збройне вторгнення Росії в Україну.

Танкова легенда Князівської бригади: воїн з Волині став повним кавалером ордена «За мужність»

Початок великої війни: спогади танкіста 14 бригади

«Такі дні важко забути. Була біганина. Було відчуття, що погано все почалося, але наскільки саме, то навіть не усвідомлювали...» — таким пригадує початок повномасштабної війни, розпочатої РФ проти України в лютому 2022 року.

Зі слів Василя Шворука, спершу бригада пішла на захист державних рубежів під Білорусь, пізніше — на Житомирщину. Перший бій відбувся біля села Ситняки, поруч із відпочинковим комплексом. Василь Шворук на той час був навідником танка.

«В нас були танки, БМП, піхотинці, людей 17 було. Ми тоді зупинили колону — десь 70 одиниць йшло і важкої, і колісної техніки. Вдалося зупинити. Бій був у сутінках, стріляти доводилося по вогнях у всі сторони. Запам'яталося, як із сусіднього танка командир кричить: «Атлєт, в тебе танк згорів». Вискочили тоді, сусідню машину підбили, а ми вскочили в будівлю, а на нас, на танк, впали бетонні плити», — пригадав воїн.

Василь Шворук на початку повномасштабного вторгнення, кінець лютого — початок березня 2022 року. 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого

Цей бік згадується в книзі української журналістки, письменниці Вікторії Шеремети «Буремна весна. Розстріляні мрії. 33 дні незламності». Ці події, розповів військовий Василь Шворук, відбувалися на трасі Житомир — Київ біля комплексу «Асторія», від якого нині залишилися руїни.

«Хотілося чим більше знищити того непотребу, що на нас сунув. Сутінки, темнота. приціл поганенький. Ми їх (бійців РФ — ред.) очікували перед тим ще за 5 км. В тому гулі й гуркоті час пролетів. Поки наш танк був завалений, то я на другий день переходив на нашу підбиту машину: там акумулятори були справні, тільки вона була не на ходу. Ще зі стоячої машини довелося добиватися те, що лишилося», — сказав танкіст.

Після того як екіпаж зупинив наступ під Макаровом Київської області, 14 бригада передислокувалася на Миколаївщину. Потому — Харківщину, Бахмут, знову Харківщину. Воювати, зі слів військовослужбовця, було важко всюди, але досвіду бійці набиралися саме на Миколаївщині.

«Коли заходили в Максимівку на Миколаївщині, то в перший день БМП-3 і БМП-1 вдалося підбити. Другий заход — добре, що механік побачив звідки вівся вогонь, бо в них чи склад БК був, чи вогнева точка. Злетіло дуже красиво», — розповів танкіст 14 ОМБр.

На Харківщині, пригадав волинянин, ще були ближні бої, коли танки під'їжджали на 50-100 метрів уздовж посадки та вели вогонь. Тоді, з його слів, ще була така можливість, на відміну від умов ведення війни зараз. У Харківській області Василь Шворук отримав поранення.

«Ми мали перекривати штурмову групу, яка висаджувалась у посадку, вогнем танка. Збоку від посадки БМП пішло вперед висаджувати піхоту, а я якраз почав вести вогонь із НСВТ, коли по нас прилетів ПТУР. На жаль, механік загинув. Нас врятувало те, що люк не був повністю прикритий і була щілина. Ввесь тиск і вогонь пішов у відкритий люк. Зразу ж заряди загорілися і все бухнуло. Добре, що очі лишилися цілі, бо я якраз вів вогонь. А так — обпалилися голова, вуса згоріли», — пригадав військовий.

У вересні 2025 року Василь Шворук отримав він президента України Володимира Зеленського орден «За мужність» І ступеня, ставши першим воїном у 14 бригаді, хто є повним кавалером цієї державної нагороди.

«Висока честь для мене! Як і кожна нагорода, це — відзначення твоїх зусиль, твоєї роботи, яку ти виконуєш. Вдячний командуванню за оцінку моєї роботи і батальйону. Це велика відповідальність! Це не тільки моя заслуга, а й заслуга екіпажу, з якими доводилося працювати. Це дуже хороші хлопці, деяких, на жаль, уже нема», — сказав військовий.

Танковий батальйон 14 ОМБр Василь Шворук називає боєздатним, дружним, надійним і здатним виконувати будь-які поставлені завдання.

«Я дуже пишаюся, що служу там, що є хороші командири, товариші, побратими, з якими можна і в вогонь, і в воду. Надіюся, таким складом дійдемо до перемоги», — додав волинський захисник.