«Про такого сина можна лише мріяти»: 28-річний Герой з Волині Віталій Послєдов загинув на очах своїх підлеглих

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба».

«Аби міг, захистив би всіх, узявши під своє крило», – каже про свого сина-Героя згорьований батько Олександр Послєдов, у якого вороги наче відтяли один із десяти пальців, бо мав десятеро дітей, а нині лишилось дев’ять.

– Віталій Послєдов загинув як справжній Герой, – розповів начальник Першого відділу (смт Маневичі) Камінь-Каширського РВК та СП Олександр Плужнік. – Під селом Довгеньке Ізюмського району Харківської області взвод Віталія заміновував дорогу. Коли почався ворожий обстріл, він наказав своїм хлопцям відійти подалі, а сам ставив останні міни. Лише почав відходити з того місця, як йому під ноги потрапив снаряд, в результаті чого здетонували ще дві встановлені міни. Віталій Послєдов загинув на очах своїх підлеглих…

Добре знав Віталія ще зі шкільних років колишній директор місцевої школи, а нині староста Цмінівського старостинського округу Олександр Мурашко. «Віталій був спокійним і хорошим, веселим та позитивним хлопцем. Ніколи не цурався сільської роботи, любив і відпочити на природі, дружив зі спортом. Голова сімейства Олександр Федорович працює пожежним у Чорторийському лісництві Колківського держлісгоспу, мама Наталія Леонтіївна – трудилася техпрацівницею в Цмінівській амбулаторії ЗПСМ. Виховали вони своїх дітей добрими і порядними людьми. Троє з них ще проживають із батьками», – розповів Олександр Мурашко.

– Коли нам сповістили про зникнення Віталія, ми додзвонились на гарячу лінію по розшуку, – говорить батько полеглого Героя. – Дізнались, що 1 квітня він зі своїми підлеглими потрапив під обстріл і отримав легке поранення та контузію. Однак від госпіталізації відмовився, сказавши, що своїх хлопців не покине. А вже 5 квітня він загинув. Ще деякий час проходила процедура впізнання по ДНК.

Як розповів Олександр Послєдов, після дев’ятого класу Цмінівської школи Віталій пішов навчатися у Володимир-Волинський технікум на механіка. В 2014 році був призваний на строкову службу в армію, під час АТО воював на Донеччині в районі Пісків. Був поранений, але рідні про це дізналися від його товаришів. Після демобілізації Віталій служив у Національній гвардії та охороняв Рівненську АЕС. Вступив у львівську Національну військову академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив в 2021 році, отримавши фах інженера-сапера. По розприділенню потрапив в Житомирську 95-у десантну бригаду. Із жовтня минулого року згідно із ротацією поїхав на схід підміняти хлопців в ООС та був там допоки не розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ.

Від родинного обійстя із ст. Новий Чорторийськ, де виріс Герой, похоронна процесія, а це сотні місцевих жителів, представників Камінь-Каширської районної ради та райдержадміністрації, Маневицької селищної ради, військових, двох десятків священнослужителів, вирушила до Свято-Миколаївського храму с. Цміни. Невимовно важко було цього дня батюшці із Черська Андрію Послєдову, якому довелось відспівувати рідного брата. Священнослужителі помолилися за упокій душі воїна-захисника. Чин похорону очолив благочинний Оконської округи протоієрей Іоанн Сонюк.

Поховали Віталія Послєдова на цвинтарі в с. Цміни з усіма військовими почестями. Добрі слова про сміливого воїна-Героя перед його могилою сказали начальник Першого відділу Олександр Плужнік, староста Цмінівського старостинського округу Олександр Мурашко, Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк та настоятель маневицького храму ПЦУ Михайло Мельничук, які дякували нашому захиснику за його подвиг, а батькам – за виховання сина.

– Про такого сина, як Віталій, можна лише мріяти… – каже наостанок батько. – Він ніколи нікого не образив. Котеня знедолене знайде і до хати принесе. В нього було безліч друзів і всім їм хотів допомогти. В 2014 році у них в армії дуже постраждав один хлопець і потрібна була операція. То він зателефонував мені і попросив перекинути йому гроші. Аби він міг, всіх захистив би, взяв би під своє крило. Був справедливий і чесний, бо так ми всіх дітей виховували. Тепер мусимо триматися й допомагати решті дітей та втішатись успіхами чотирнадцяти внуків. На жаль, хлопці Віталія не змогли приїхали на похорони, бо перебувають на фронті. Але обіцяли відвідати могилу свого командира, коли тільки випаде така можливість.

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Дві доньки втратили батька: спогади про Героя з Волині 39-річного Андрія Хомича
• Демобілізували з війська, але повернувся на війну: Герою з Волині назавжди 19 років
• Залишилася дружина та маленькі діти: обірвалося життя Героя з Волині Віктора Кушніра, який понад дев'ять років захищав Україну