До ЗСУ приєднався, коли йому було лише 18: історія молодого бійця, який служить у волинській «сотці»

Каже, що рішення йти до війська для нього було природним, адже його брати також служать. Історію захисника розповіли у бригаді. 

Свій бойовий шлях Дмитро почав у складі 1-ї бригади імені Богуна. Спочатку працював на самохідній артилерійській установці 2С1, згодом перейшов на більш потужну «Мсту».

Для артилеристів гармати – не просто техніка. Це частина життя і щоденної роботи, яку неможливо виконувати наодинці.

«Екіпаж – це маленька військова родина», – каже Дмитро.

Його посада вимагає неабиякої фізичної підготовки та витривалості, адже один снаряд важить понад 40 кілограмів. Попри це, сам Дмитро говорить про свою роботу доволі стримано.

«В роботі артилериста немає особливо нічого складного. Єдине – треба мати голову на плечах», – усміхається він.

За час служби Дмитро встиг побувати на багатьох ділянках фронту. Серед них: Харківський, Лиманський, Сіверський, Покровський, Торецький та Костянтинівський напрямки.

«Раніше думали, що найважчим був Покровський напрямок, де була шалена інтенсивність вогню і гармата не встигала охолонути. Але зараз є розуміння того, що Покровський напрямок був курортом», – пригадує «Мітяй».

Попри фронтові будні, у нього є головна мотивація повертатися додому.

«Вдома чекають дружина, діти та батьки», – каже він.

І саме заради них, як і тисячі інших українських військових, Дмитро щодня продовжує свою службу.

Читайте також: 

• «Аби зрозуміти, що таке війна – треба на ній опинитися», - боєць волинської бригади
• Понад 10 років на фронті і сотні врятованих життів: історія медикині з Луцька
• Збиває ворожі повітряні цілі: історія уродженця Чернігова, який служить у волинській «сотці»
• У Луцьку ветеран з ампутаціями обох рук відкриє виставку картин